Аптекар

Насправді, книжка на відпочити: взяти до рук, розслабитися, зануритися у майстерно виписаний світ Львова сімнадцятого століття, із задоволенням спостерігати за пригодами, інтригами з перевдяганнями, любовними багатокутниками і, звичайно ж, мовою. Відірватися нереально, хоча історія, в принципі - "нічо особенного". Починається вона казково-загадково - із відьомства, чаклунів і чарівних книг, і це, безумовно, захоплює. А далі... Далі ми потрапляємо до того самого Львова, трохи по-парфумерськи змальованого з усіма його характерними для тогочасного міста запахами і звуками. І він видається якщо не центром світу, то центром Європи - стовідсотково. І так складно відділити історичну правду, напевне дбайливо вичитану десь у старовинних манускриптах, від авторських фантазій - настільки органічно…

читати було дуже важко, останні декілька розділів вже якось полегшало, чи то тому що відчувався кінець, чи то тому, що стало цікаво, не знаю, але таких тяжких книг в мене вже давно не було.

хоч і багато персонажів, усі нібито з історією, характером, але я не дуже переймалася їхніми долями, читала бо треба, а не тому що цікаво. якби не книжковий клуб, у рамках якого ми читали цю книгу, то далі пари розділів я би й не зайшла.

мова мені сподобалась, це напевно єдине що мене тримало і дозволило дочитати до кінця, цьому дуже рада :)

до речі, тільки пишучи відгук, я зрозуміла що так і не допетрала хто ж був батьком каспера, але підозрюю що у книзі про це говориться, але якось я не помітила.

знайомство з автором пройшло не дуже вдало, але можливо колись я ще прочитаю щось у Юрія Винничука.