Вересові меди

Я її не прочитала, я її прожила. Обожнюю такі книги, які настільки беруть за душу, що якийсь час, навіть, не хочеться починати іншу. Обов'язково колись ще раз її перечитаю. Не дарма "Вересові меди" в 2015 році стали переможцем "Коронаціїї слова". Та й взагалі українська література про життя простих людей в часи Другої Світової Війни - моя улюблена тема в книгах. Люблю чомусь такі книги.

Саме ця розповідає про дівчину Богдану, яку в часи Першої Світової Війни одне подружжя знайшло на дорозі, залишили її в себе і вирослили як рідну дочку. Завдяки автору ми можемо прожити життя головної героїні від народження, (точніше від часу, коли її знайшли) і до старості - життя в якому було все - дружба, заздрість, втрати, знахідки, таємниці, перемоги, поразки, щасливе і не зовсім кохання і, звісно ж,…

Дуже сподобалася! Чудова мова, чудове вкраплення волинських діалектизмів (об які спочатку в мене спотикався язик). Емоції, переживання за головних героїв, бо ж часи на їх долю випали ой, які непрості: перша світова війна, революція (чи то переворот жовтневий), сталінська доба, друга світова війна... Як то кажуть - "все смешалось в доме Обломовых" - так і тут невеличке волинське село опинилося на кордоні історичних змін із владою, що постійно змінюється та не дозволяє людям спокійно жити. Хтось вистояв, хтось не зміг, комусь не дали... Але в решті решт - непросте, але відвойоване щастя головної героїні Богдани, Дани, Богодани.