Далекі близькі

Саме з такою метою, певно, й писалася ця книга - аби читач міг обрати собі Постатей близьких по духу, близьких за натурою і ідеями. На цьому наголошує і сам автор Володимир Єрмоленко:

Класики не навчать нас ідеально прожити наше власне життя, але вони навчать нас прожити наше власне життя краще, ніж ми зробили би це без них, на самоті

MyNameJulia вже писала, що після прочитання хочеться ще більше дізнатися про кожного автора. Навіть більше, у цьому випадку це надважливо, адже стаття про кожного автора - це, по суті, лекційні нотатки, зауваги на полях, враження, штрихи до портретів, почування, які прокидаються після прочитання кожного. А для глибокого їх розуміння треба мати основу, мати якісь власні враження про цих великих Осіб. Але, навіть попри свою відомість, кожна людина…

Цікаво прочитати про особистостей, котрі вивчались в університеті, як щось велике, визначне. Але тут зовсім інший погляд на них: як на живих. Автор намагався наблизити до нас далеких, вибравши цікаві епізоди, проаналізувавши деякі їхні життєві перипетії, звернувшись до ключових творів. Книгу читати треба порціонно: одного автора, тоді через кілька днів ще одного, тоді через певний час про наступного. Після прочитання про кожну особистість хочеться почитати про них ще більше, покопошитись в біографії, звернутись до першоджерел. А це є гарний знак:)