Крила кольору хмар

В данной книге рассказывается о девушке Аделаиде. Всё своё детство она провела с бабушкой, считая отца мёртвым, а маму вовсе чужим для неё человеком. И даже не подозревала, что родилась в семье ангелов и стала, по сути, изгнанницей, серым ангелом. Авторы описали тот самый переломный момент, который кардинально изменил её жизнь и вообще многие представления о мире. Когда я впервые увидела эту книгу, мне захотелось сразу же её купить, ибо было неимоверно интересно всё же узнать, что собой представляет книга, которая считается украинским магическим реализмом. В начала мне было откровенно скучно, ибо всё было невероятно затянуто, но уже со средины книги мне становилось куда более интересно и никак не могла дождаться момента когда же узнаю, чем закончится книга и каким будет её выбор. Стоит…

Охохо, вітчизняний виробник... або вбийся об стіну, або вчись писати. Це була преамбула.

Историю самой обычной девушки™ Ады можно уложить в три страницы: учится на психолога, работает в ночном клубе официанткой. Однажды Аду похищают и рассказывают, какая она на самом деле необычная™ и какой злодей у неё папа, судьба мира в твоих руках и прочие банальности. Плюс три страницы путеводителя по Львову, где «Львов» нужно произносить с придыханием. По итогу все ангелы плохие, а мир (ну или отдельно взятую героиню) спасёт любовь. Что же тогда, спросите вы, на остальных 314 - 6 страницах? А вот что: - самолюбовательная до оскомины главгероиня, которая каждое действие вроде «пойти в душ» сопровождает комментариями минимум из пяти предложений, из которых читатель узнаёт, например, что вода — это…

фантастика? Та ні. Радше реальне життя крізь призму фантастики. Книга про те, як живемо і як варто жити. Скільки часу ми гаємо на всілякі дурниці! життя сучасної людини - це побут. А про душу ми забуваємо. Письменниці виклались наповну. Мені часом здавалось, що головна героїня втомлюється разом з ними))) Не достатньо просто ходити до церкви, треба вірити. Мало просто жити разом, потрібно любити. Усе потрібно робити з душею, самовіддачею, і несамовитою ретельністю. Безвідповідальність обертається проти нас. Продажність нас вбиває. Реальнісь і ніякої тобі фантастики. А книга направду МІСТИЧНА))) хоча... Ми усі маємо своїх янголів. А колір їхніх крил залежить лиш від нас самих.

Від'їжджаючи з рідного міста , я не могла не взяти з собою пару книг. Зайшовши в книгарню , захотілось придбати щось наше і сучасне. За творчістю Дари Корній слідкую давно , а "Гонихмарник" - улюблене творіння авторки. І мабуть, це ключова проблема... Я не можу не зрівнювати з нею наступні книги автора. І кожного разу я думаю,що аби не гірше, не нудніше...І завжди , не те. Мені не вистачило динаміки, не вистачило розкриття історії героїні , не вистачило емоції. Якщо читаючи, "Гонихмарника" - пробрало, то тут -ні.Не вистачило фішки авторки - української міфології, бо сучасна тенденція використання вампірів і ангелів- вже набридла.Що подобається,так це мова,мова написання-чудова. Я вболіваю за Корній.І на поличці не розпочата історія про мавку.Знову повірю, що не розчаруюсь. Хотілось…

Можливі спойлери! Друга книга дуету двох авторок, що потрапила мені до рук (перша - "Зозулята зими"). І вона набагато більше мені сподобалась. Крім сюжету книги, який десь у другій чверті почав "провисати", мене зачепили дві речі: міце дії - Львів та час дії - осінь, що зрезонувало з часом, коли я четала цю книгу, додало свого роду 3D-ефекту. Щодо самого сюжету, то він доволі банальний - молода дівчина Адка, що вчиться на психолога (самого навчального закладу чи хоч процесу навчання в книзі немає) і підробляє офіціанткою в закладі "Темний янгол" виявляє, що вона також янгол. Щоправда, як потім з’ясовується, сірий. Частина знайомства з головною героїнею, описи її відносинз бабусею Ядвігою були доволі цікавими. Коли ж починаються "розборки" між сірими і темними, бажання читати, запал,…

На початку літа, я потрапила до величного міста Львова. Минуло 11 років з нашої останньої зустрічі. Цьогорічна зустріч була надто короткою, лише два дні. Та вона була казковою. Ця невеличка подорож розбудила у мені бажання заглибитсь у мою рідну українську культуру, а перед усім, у її душу, літературу. Та я не почала перечитутвати відомі зі шкільніх років романи, а обрала сучасну, адекватну українську літературу. Десь приблизно років 10 назад, торгівельна марка Корона започаткувала конкурс молодих або маловідомих літературних українських талантів "Коронація слова". З того часу, нам була предствалена велика кількість українських діячів літератури. Та якось повелось, я не дуже цікавилась результатами цього конркурсу раніше. Це літо подарувало мені зустріч із чудовим українським…

Немає часу сумувати – життя продовжується, брате В безсиллі руки опускати – життя продовжується, брате Тобі не треба забувати, життя продовжується, брате Життя продовжується, брате, ще буде час перемагати Я клянусь, я здіймусь я навіть з попелу відтворюсь Ти лише тільки повір, я коли треба повернусь Я тобі в цьому клянусь, клянусь! (с)"Хорта"

Та й що сумувати - у житті завжди може залишитися привід для гарного настрою. Наприклад, можливість прочитати нову книжку від чудового творчого тандему двох улюблених письменниць. Я звикла не пропускати новинок від Дари Корній. Мене завжди притягує магнітом колорит цих книжок, їхня мова, живість героїв, магічність і водночас життєвість ситуацій, у які вони потрапляють.

Це друга книжка Дари Корній, написана у співавторстві з Талою Владмировою.…

совсем не жалею о прочитаном) Конец был захватывающим. В начале было скучновато, а потоммм Единственный минус- я хотела их с Антономмм, он мне нравился. Но Виктор тоже ничего