Срда співає в сутінках, на Трійцю

Міленка Єрговича я полюбила вже після першої перекладеної українською книжки - "Історії про людей і тварин". "Срда" - вже друга. До того ж, друга в чудовому перекладі Каті Калитко, через яку часом доводиться собі нагадувати, що це переклад, а не оригінал. Єргович, як і раніше, страшенно майстерний у плетенні інтриг людських доль: його розповіді такі заплутані й такі насичені (і психологічними деталями, й подіями, й відсиланнями до історій різного масштабу), що про кожного персонажа можна б написати окремий роман. Але цей роман - про вбиту за невідомих обставин Срду, дівчинку невизначеної національності (циганка, росіянка, молдаванка, українка?) й непевного віку (13? 15 років?), котра з"являється в житті кожного головного персонажа (і кожному з них присвячено окремий розділ роману), але…