Історії про троянди, дощ і сіль

Не вірте анотації, що Історії про троянди, дощ і сіль, мовляв, не мають „жодного стосунку до флористики, метеорології чи мінералогії“. Ці короткі оповідки, звісно, не є науковими звітами анітрохи, проте саме ці три речі проходять крізь усю книгу, як головні герої. Деякі з історії дуже милі і приємні, деякі здаються обірваними і незавершеними, ще інші зворушують до сліз. А всі разом вони розповідають про одне: велику і щиру любов. До природи, до життя, до творчості і праці, до дітей, до всього-всього на світі. Приємне і легке чтиво, яке залишає по собі хороший і світлий післясмак. І, як не дивно, приємно дивує в якості сучасної української літератури. Все ж таки можуть бути і у нас світлі і хороші книги. :)