ТИША І ГРІМ. Поєзії, проза

Я ніяк не міг зрозуміти чому Симоненка порівнюють з Шевченком... Дістав з полиці одного й другого. Читав.Уважно читав. Далі спробував навіть чергувати:один вірш Шевченка,другий вірш Симоненка...і так далі. Аж допоки до мене не дійшло: порівнюючи їх обох,я шукав спільності абсолютно не в тому місці.Вся моя увага спрямовувалась на моменти чисто,так би мовити,технічні.Можливо,я так би і не вгледів суттєвості цих паралелей... Якби би не грім. Грім що лунав,та не вщухав напротязі почергового читання. Щирість,палкість,інвективність гримить у віршах обидвох!Причім Симоненків грім не тільки співзвучний Шевченковому,але співрівний! Це,на мою думку,і є ключовий момент,ключова роль,ключ,відкриваючий розуміння творчості Василя Симоненка. Він унаслідував шевченківський запал,і гримів у часи,котрі…