Fata Morgana (сборник)

Еще совсем недавно я побывала в очень страшном месте.Это было отделение детской онколгии.Я видела детей больных страшной болезнью,я видела детей,которые выживут,увы,не все.И вот по школьной программе мне было задано прочесть "Цвіт яблуні" Михаила Коцюбинского.Тяжелое произведение,очень.Оно также связано с детской смертью,с переживаниями родителей,а именно отца девочки.Написано она невероятно хорошо,читать приятно,но читая новеллу чувствуешь горькое,тягучее чувство жалости,горя,несправедливости...Слезы на глаза у меня не навернулись,но горькая задумчивость, по поводу этого произведения, была у меня еще довольно долго.

Новелла очень сильная!Ее обязательно стоит прочесть!

И я бы написала этот отзыв(не посмею называть это рецензией,так как я их никогда и не писала) на украинском,но так его…

Імпресіонізм? Ось що збентежило мою душу. Це досить таки велика несподіванка для меня те, що Коцюбинський так мене вразив. Це як вечіння стежка, як згусток чарівної єнергії. Вклоняюся перед постаттю того письменника, який дарував таке людям. А взагалі досить непогано для шкільної програми. Привчає юних читачів до культури сова та думки. Та якщо хтось таке читав... і розумів. То може була б і користь.

Совершенно великолепное произведение, как чистая свежая мелодия скрипки.

І не знаю з чого почати. Дочитавши дану новелу, я немов би став свідком трагедії про яку всім також відомо і казати щось не хочеться, і здається, що слова взагалі будуть зайвими.

Відчувається і жаль, і сум, і сором.

Людині, яка натерпілася від несправедливості, людині скривдженій і приниженій важко втриматися «в рамках» при досягненні щонайменшого успіху у боротьбі за своє право. За адекватною стартовою дією може слідувати протилежна, а за нею ще і ще… Зупинитись так важко, сп’яніння кволої душі не дає розуму взяти гору і поставлена колись мета вже забута, бо кортить вже іншого – помсти! Такий шлях приведе до цілком прогнозованого провалу. А після: і жаль, і сум, і сором.

Fata morgana – марево, яке заполонює людську свідомість більше, ніж будь-що, - дочасні земні блага. Для Андрія Волика – це робота при машині. Для його дружини Маланки – земля. Для багатьох селян із повісті – чуже панське майно. М. Коцюбинський дуже тонко підмічає особливості і настрої натовпу: якщо, окрилені першими успіхами у боротьбі з панами, селяни на початку бунту перебувають у піднесенні, то з його поразкою під страхом смерті змінюють свою думку на протилежну; колишні друзі стають ворогами. З таким натовпом і високі ідеали рівності та свободи стають «fata morgana». У творі показано революцію двох типів: мирну, організовану, демократичну, конструктивну під проводом Марка і Прокопа, та сліпу, інстинктивну, деструктивну, яку сповідує Сава Ґудзь, і яка нагадує дії більшовиків у…

Що може підбадьорити, надихнути, дарувати душевний спокій людині, на яку обрушив тяжку втому її ж винахід – правила людського співжиття? Лише те чисте й абсолютне, те, чим є людина – природа.

Драматична, затяжна п’єса, якій би можна було дати назву «Людське буття» знівечила душу героя даного твору і лише спів птахів, шелест листя, трав, пшениці та інше, що складає цілющій хор – це і є intermezzo для нього, як для сучасної людини.

А за неймовірну поетичність та красу мови, Михайло Михайлович заслуговує гучних оплесків.

Обожнюю новели Коцюбинського і повість "Тіні забутих предків". "Fata morgana" - мены сподобалася твори менше, проте Коцюбинський - це один з небагатьох авторів шкільної програми, який мені справді довподоби.

страшна повість про реалії минулого життя. про те, як мрія згубила не одну людину. Але найстрашніне тут - кінець. Те, як осліплена людська маса здатна на неабиякі злочини. Дочитувати було моторошно та ніяково

Для себя сделала открытие - классику нужно перечитывать, хотя бы раз в 10-ти летие. Что-то больше, что-то меньше - не суть важно. Впечатления со школьной скамьи от новеллы остались, как бы так сказать, порхающими, лёгкими - поля, луга, жаворонки, свобода, ветер, солнце, небо. Ах, импрессионизм - это так изысканно! И как же всё изменилось теперь. Импрессионизм по прежнему любим, но теперь чувства обострены, они могут ощущать не только лёгкость, но и тяжесть. Я смогла увидеть и железную руку города, и человеческое горе. Как же этого не было заметно раньше? Где прежняя лёгкость бытия? Риторический вопрос. Впрочем, вкус, как от сочной спелой сливы. Мне нравится.

Люблю. Щось знаходжу в ній для себе. Але для неї треба певний базис чи людина яка допоможе осмислити