Сэр Артур Конан Дойл. Собрание сочинений. Том V. Желтое лицо (сборник)

«Пригода клерка» — розповідь, яка з самого початку інтригує своїми здавалось би звичайними подіями. Клерк втрачає роботу через банкруство банку, клерк протягом тижнів безуспішно шукає нову роботу, клерк знаходить її. Аж тут раз, клерку пропонуються краще місце роботи, на яке він погоджується. «Я хороший спеціаліст, мою відданість справі цінують, тому нічого дивного», — думає він. Та почувши подробиці, умови на новій роботі здаються ну дуже вже добрими. Занадто, аби нічого не запідозрити.

Фінал же все розставляє на свої місця, дотримуючись найкращих традицій Дойля. І заразом показує, якими сильними можуть бути кровні узи.

Читаючи розповідь «Жовте лице», із самого початку налаштовуєш себе на щось незвичайне. Це одне з тих оповідань, які активно спонукують читача до роздумів, припущень та теорій, які б передбачили фінал. І от, уявіть собі моє здивування, коли прочитавши фінал, відчув себе параноїком, зрозумівши, що все надто простіше, ніж ти надумав. Напевно, так само почувався Холмс, дізнавшись, що цього разу його метод дедукції виставив його дурнем.

Незвична розповідь, яка довела, що містер Холмс — теж людина.

Оповідання «Рейґетська загадка» розповідає про те, як одного разу, після важкої нервової перевтоми, доктор Ватсон забирає свого друга на відпочинок до спокійного містечка Рейґет. І хоча метою Ватсона було повне ізолювання Холмса від навколишньої метушні та проведення часу наодинці з природою, його задуму не судилося збутися. Приїхавши на відпочинок, наші друзі дізнаються про серію пограбувань, що переросла у вбивство. Усі докази — розірваний клаптик паперу у руках мерця, але і цього виявилось цілком достатньо, щоб кинути виклик Холмсу, від якого той не міг відмовитись. Адже для Шерлока заплутана справа — то краще за будь-який відпочинок.

Увлекательный приключенческий рассказ, поведанный Холмсом и определивший род его занятий. Первое дело легендарного сыщика. Рассказ, правда, шаблонный, но от этого не менее интересный.

Очень забавно прокручивать навеянные рассказом образы после прочтения под песню "Gloria - Umberto Tozzi" - получается прямо чернуха какая-то.

9/10

Интересные факты (СПОЙЛЕРЫ!!!):

В рассказе указано, что события на «Глории Скотт» произошли в 1855 году. При этом здесь же несколько раз повторяется, что со времени гибели «Глории Скотт» до смерти Тревора прошло тридцать лет или чуть больше (это, в частности, документально зафиксировано в собственноручной исповеди Тревора, которую Холмс показал Ватсону). Следовательно, основное действие рассказа происходит не ранее 1885 года. Но Ватсон познакомился с Холмсом в…

Снова одурачили. То чувство, когда воспаленный разум генерирует немыслимые ситуации, а на деле все оказываться до боли тривиально.

7/10

Самое первое дело Шерлока. Но на мой взгляд, в разгадке тайны он не сыграл никакой роли. Рассказ интересен только как отдельная история человека, ну или как история того, как Шерлок встал на путь частного детектива)

Очень интригующая история, где прям-таки невозможно свести концы с концами. А еще в данном рассказе очень интересен образ преступника, который являясь законченным негодяем, настолько сильно и искренне привязан к брату, что не может себе представить жизни без него. Меня это очень тронуло: ведь даже в самом испорченном человеке можно разглядеть чистые чувства. Пусть даже их мало и они не оправдывают всего остального.

Самый неожиданный, но и самый скучный финал.

Не такое уж оно и желтое.

Всё-таки, наверное, я читала этот рассказ раньше, хотя совсем его не помнила. Но видно это наложило на то, что у меня сразу возникли две версии - одна Холмса, вторая - как на самом деле, правда, про причину желтизны думала неверно. Рассказ в целом не плох, наверное, в детстве он действительно кажется страшным, но сейчас как-то подумалось, что есть у него вещи и посильнее. Но скорее это потому что настроение такое..

Записки любителей