Конотопська відьма (сборник)

Григорий Квитка-Основ’яненко – известный украинский прозаик, драматург и литературный критик. Именно его принято считать основателем жанра социально-бытовой комедии в классической украинской литературе. «Сватання на Гончарівці» - это музыкальная комедия или как говорится в некоторых источниках – опера. В центре сюжета Прокоп и Одарка Шкурат – семья, воспитывающая красавицу дочку – Ульяну. Прокоп и Одарка постоянно ругаются из-за того, что мужчина сильно пьет: на этой основе писатель вводит в пьесу огромное количество забавных моментов. Развитие сюжета начинается в тот момент, когда богатый Павло Кандзюба договаривается про сватовство Ульяны и своего сына Стецька, который является местным дурачком. За последнее время я прочитала две пьесы на схожую тематику – «Наталка Полтавка» и эту. И…

Нелегко мне далось решение наверстывать украинскую школьную классику. Язык сложный: мало того, что произведение написано в 19 веке, так и написано оно суржиком плюс некоторые диалоги на староцерковном. В принципе, почти все понятно, но в тексте я завязла конкретно. Действие происходит в Конотопе, когда не слишком умный, ленивый пан сотник захотел жениться на красивой дивчине, а она ему - гарбуза! Сидит грустный пан сотник у себя в хоромах, думу думает, а тут к нему писарь с письмом пожаловал - нужно собираться пану сотнику с казаками и ехать аж в Чернигов! А так не хочется, да и грустно - гарбуза всучили... На выручку приходит писарь, метящий на место сотниковое, - предложил написать ответ и отправить с хромым посыльным, мол, некогда нам в Чернигов ездить, у нас тут дождя давно нет, так…

Лупала я, лупала сю скалу та й долупала до мудрости. Онде вервечка думок в голові зродилася та на свій божий вилупилася.

Коротко про те, як було читати "Конотопську відьму": хотілось си продирявяти свій риштак (голову). А все через того клятого Прокіпа Ригоровича Пістряка, хай би його миші з'їли!

Пояснюю: отой персонаж - яскравий взірець того, як невігластво словами вченими прикривається. Та так прикривається, що сам Ригорович ся не розумієт, що каже. Згадується ота мудрая цитата про то, як люди розумні слова вивчили та стало важче ідіотів розпізнати. Всі кланяються Ригоровичу, за мужа вченого мають, а він ума ні в один вус! Та ще й падлюка остання.

Друге діло Уласович Микита Забрьоха, який ідіот єси і навіть не прикривається, хоч і сотник. Правда, коли ти сотник спадковий, а не вибраний,…

Якщо ви любите надрив почуттів як у мильних операх , читайте "Марусю". Звісно, написано повість в народній манері, що не дозволяє виходити за межі дозволеного, але, читаючи, ви не будете нудьгувати. Твір населяють ідеальні герої, у них немає вад. Хіба що єдина - їм фатально не щастить, що є головною ознакою сентименталізму. Чтиво - на любителя. Випускники ж повинні не забувати, що "Маруся" - перша повість в новій українській літературі, яка входить до програми ЗНО з української мови і літератури.

"Конотопська відьма"

"А се вже звiсно, i усюди так поводиться, що чим начальник дурнiший, тим вiн гордiший, i знай дметься, мов шкураток на вогні" Смутні та невеселі герої цієї повісті. Кожен по-своєму та у різний час наробили справ. Ославилися на весь Конотоп сотник Микита та писар Пістряк. Та й панна Олена, якщо вже зовсім по правді казати. Перші два по глупості своїй та від заздрощів, а панна до цієї компанії випадково примкнула. Але то ії не оправдовує. Бо звернутися по допомогу до відьми - страшний гріх. Чи сам ти це робиш, чи тебе спонукають. Ох і цікава історія. А що вже колоритна! Квітка-Основ'яненко, як ніхто, вмів передати самобутність українського народу. Герої, всі як один, яскраві, виразні, будь то неписьменний сотник, чи хитрий писар, чи злопам'ятна, винахідлива відьма. А…

Конотопська відьма - 3/5. Викинути б епілог зовсім. Сердешна Оксана - 4/5. Нагадала мені про ненависть до чоловіків і світу, який породжує таких чоловіків. Реалістично і жалісно. Маруся 5/5. Не хочу говорити про недоліки - я плакала. Салдацький патрет - 2/5 Знову гумор зовсім мені не смішний. Пархімове снідання - 3/5. Коротко, трохи смішно, жаль чоловіка.

Двояке враження справила на мене творчість Григорія Квітки-Основ'яненка. Його історії хороші, сатиричні, прекрасно показані різні обряди. Але не все із прочитаного мені сподобалося. Деякі моменти залишилися незрозумілими, для чого було так робити. «Конотопська відьма» - незрозуміле враження залишилось від повісті. З одної сторони весело було читати, по заслузі отримали сотник і писар, а з другої - кінець трохи дивний, залишає неприємний осад. «Маруся» - повість про чисте, ідеалізоване кохання. Гарно написано, чуттєво. Цікаво описані українські обряди. Але викликав подив кінець історії. Для чого він? Щоб розповісти про обряд? Чи викликати сум? «Пархімове снідання» і «Салдацький патрет» - сатиричні оповідання, які викликають усмішку і розказують про виникнення народних поговірок. Правда,…

Прочитала все произведения этого сборника. Все они разноплановые: тут тебе и драма, и сатира, и комедия, и бурлеск. Но объединяет их одно: украинские обряды и традиции. Это яркая картина украинского общества. В "Конотопской ведьме" автор высмеивает глупость казацких старшин в бурлескно-фантасмагорическом стиле. Тут невозможно не вспомнить произведения Гоголя. В "Марусе" мы видим идеальность во всем: в героях, в любви, в чувствах. Повесть насыщена описанием обрядом, в частности сватанье, свадьба, похороны незамужней девушки. "Салдацький патрет" и "Пархімове снідання" - яркие сатирические повести, в которых много юмора, иронии, сатиры; из которых в народ вышли поговорки. Ну и кто не слышал о "свадьбе на Гончаровке"? классический, казалось бы, сюжет, да вот исполнение Квитки-Основьяненко…

Грустный и печальный сидит в своей хате пан сотник конотопский Микита. А и чего ему радоваться?.. С утра во рту и маковой росинки не было, панна Олена в ответ на его чистое чувство непочтительно всучила гарбуз, а тут ещё и приказ пришёл явиться со всей сотней аж в Чернигов. Ну, с хавчиком, положим, вопрос быстро решится, а вот с остальным что делать? Но не зря у пана Микиты есть пан писарь Пистряк. Вот он человек многоучёный, и читает, и пишет, и говорит мудрёно. Правда, до баб и выпивки охоч ("мимошедшую седмицю глумляхся з молодицями по шиночкам здешної палестини і, вечеру сущу минувшаго дне, бих неподвижен, аки клада, і нім, аки риба морская"), да это ж дело молодое, казацкое. Одного не знает Микита - решил пан писарь подсидеть своего дружка и начальника, сиречь и девку отбить, и…