Завірюха
Анастасія Нікуліна
Лучшая рецензия на книгу
16 апреля 2020 г. 15:51
341
4
Книга, яка пролежала на моїй поличці майже рік. І не дарма. Бо на вона дочекалась найвдалішої миті, увірвавшись в моє життя динамікою та чарами.
Емоції від книги в мене діляться на: до половини книги та після. Перші 150+ сторінок я психувала від рожево-ванільних стосунків Лесі та Яра. Душа прагнула трееешу, видовища і жорстоких перипетій (кровожерлива Оля). Після половини книги я не пам’ятала, що відбувалось. Все як в тумані. Отямилась, коли вже дочитала. Тепер більш детально.
ЩО СПОДОБАЛОСЬ
Світ, який вигадала авторка Фентезі – один з улюблених жанрів. А запорука вдалого фентезі – добре продуманий вимір, який безповоротно затягує читача у свої найвіддаленіші куточки. «Завірюха» привідкриває завісу нової світології: ви прогуляєтесь по Тишу, дізнаєтесь, які таємниці приховує Вир, вклонитесь…
Форма: роман
Оригинальное название: Завірюха
Первая публикация: 2019
Язык: Украинский
Жанры: Зарубежное фэнтези, Фэнтези
Рецензии
Всего 316 апреля 2020 г. 15:51
341
4
Книга, яка пролежала на моїй поличці майже рік. І не дарма. Бо на вона дочекалась найвдалішої миті, увірвавшись в моє життя динамікою та чарами.
Емоції від книги в мене діляться на: до половини книги та після. Перші 150+ сторінок я психувала від рожево-ванільних стосунків Лесі та Яра. Душа прагнула трееешу, видовища і жорстоких перипетій (кровожерлива Оля). Після половини книги я не пам’ятала, що відбувалось. Все як в тумані. Отямилась, коли вже дочитала. Тепер більш детально.
ЩО СПОДОБАЛОСЬ
Світ, який вигадала авторка Фентезі – один з улюблених жанрів. А запорука вдалого фентезі – добре продуманий вимір, який безповоротно затягує читача у свої найвіддаленіші куточки. «Завірюха» привідкриває завісу нової світології: ви прогуляєтесь по Тишу, дізнаєтесь, які таємниці приховує Вир, вклонитесь…
Эксперт
Уютного чтения
14 октября 2019 г. 13:40
605
5
Роман-чар оказался волшебным, сказочным, родным и тёплым. Зря я долго сомневалась на его насчёт, он просто невероятен! Атмосфера поздней осени переходящей в зиму... метели, сугробы... подарила мне множество уютных вечеров. История Яра и Леси полностью захватила, заставила переживать и умиляться. На протяжении книги они взрослеют, меняют свои взгляды, лучше понимают мир и себя. Не менее интересной была и линия Великих - богов, которые, как и люди, испытывают эмоции и ошибаются. Особенно понравились сестры, Люта и Вогняна. К концу книги герои стали настолько родными, что мне было грустно расставаться и переворачивать последнюю страницу... Сюжет же настолько захватил, что было трудно отрываться от книги, и возвращаться в реальность. Отдельно хочу отметить прекрасный слог Никулиной, я давно…
