Річард (прислухається, як тихшає хода Джонатана надворі, далі сідає в кінці стола) Який я одинокий, боже правий! Що ж, я досяг, чого хотів, – я вільний. Розбив усі кайдани свого серця і серце вкупі з ними. Так, я вільний. Нема у тьмі ні впину, ні дороги, нема й мети… До краю доборовся… Невже тепер, як переміг я все, мене…
Развернуть