Рецензии на книги издательства «Дім Химер»

Изначально книга мне показалась скучноватой, поскольку толком не было никакой интриги. Главный герой становится характерником и все на этом. Вообще было не понятно к чему ведет это повествование. Однако мир мне сразу же пришел по душе. Люблю что-то новое и необычное. Здесь же вроде бы все понятия и существа известные, но все они выглядят совсем по другому. К примеру те же характерники, они же и оборотни, но и это еще не все. Они не просто в волка превращаются, а еще умеют читать различные заклинания, а у некоторых открываются специфические способности и у каждого разные. Но и помимо характерников в книге еще много различных интересных существ. А также есть и деревня, которая остановилась во времени, потусторонний мир, где тоже обитают какие-то существа, различные могущественные силы, альтернативная реальность, где развитие технологий слегка опередило свое время. И самое главное, что и история в дальнейшем стала интересной, поскольку появилась цель, а вместе с ней и интрига. Да и к персонажам начал по немногу привязываться. Хотя главный герой мне понравился меньше всех. А все, наверное, из-за того, что автор постоянно выделяет лишь его, хотя путешествуют они в четвером, помимо старшего. Все яркие девушки влюбляются в него, самая трагическая линия у него, редкие способности тоже лишь у него, и главного злодея убивает, естественно, он. А остальные три персонажа постоянно где-то в тени. Однако в целом мне все равно понравилось. Если вокруг прекрасного мира построена интересная история, пусть и с некоторыми небольшими нюансами — это уже очень хорошо.
Оценка 10 из 10

Трудно пройти мимо книги? которую абсолютно все хвалят, зачитываются, по которой есть фанбаза, по ней пишут фанфики и рисуют арты. Мне повезло что книгу взяли на книжный клуб и я смогла насладиться историей.
У нас середина девятнадцатого столетия, Украина - точнее Гетьманщина, независимая страна в которой есть прогрес но и есть место магии. В центре сюжета козари-характерники, обладающие даром, который по классике одновременно и проклятие. Они могут превращаться в волков. Это помогает им заниматься шпионажем (в основном) но и делает сильнее и неустойчивее к обычному оружию (кроме опять же по классике серебра). Это тяжелый путь так как помимо преимуществ есть множеста недостатков и трудностей. Главной герой Северин, юноша, который в начале книги проходит инициацию и становится на столь опасный путь. Мы узнаем о не его непростом детстве, о расколе между волками и войне которая не так давно закончилась и ослабила Серый орден. Мы изучаем вместе с ним мир характерников, проблемы с которыми те сталкиваются. К нему присоединяются четверо безумно харизматичных парней, один краше другого, и мы наблюдаем за зарождением прекрасной дружбы. Это настолько колоритные герои что хочется просто читать о их похождениях, приключениях, диалогах, спорах. Автор провел большую работу и сделал их настолько живыми что не верится что это просто герои книги!
В первой части Северин становится характерником и выполняет первое опасное задание. Что будет дальше представить не могу но безумно интересно, вскоре приступлю к остальным книгам!

Veni, vidi, vici …

З чого почати? Як підібрати слова до останньої книги циклу, який уже впевнено посів перше місце в улюблених. Ще коли прочитала, а з пам‘яті не йдуть герої, всі події ще свіжі, а почуття не можу зібрати до купи.

«Коли прийде пітьма, а шлях попереду розколеться прірвою — знай, що Бог випробовує віру твою. Коли брати-прочани малодушно відвернуться і підуть геть — знай, що поруч лишилися найвірніші. Коли довга подорож зібʼє ноги в кров і забере останні сили — знай, що ти за крок від мети».

Війна таки почалася. Вона охопила всю Європу. Палають міста і села. Гинуть люди. Сірий Орден поза законом. Його послідовники або знищені, або переховуються по різних криївках. Розкидало наших друзів по усіх куточках країни, а дехто (звісно ж Щезник), попав у полон до Ґадри в Потойбіччі. І якби не Мавка, яка хто зна чому має до Северина почуття, скніти йому у невідомості вічність.

Щезник таки повернеться з того світу, зустрінеться з дружиною і маленькою Олею. Він знайде друзів, зуміє знову їх обʼєднати. Які вже є. Важкі роки не пожалували побратимів. Та вони все такі ж вправні вояки: одноокий велетень Малюк; Варган зі своїм Звірем, що сильнішає щодня; Еней, що знайшов (чи ж знайшов?) спокій на дні чарки; Катря, яка стала мамою, але не втратила бойових навиків. Останні лицарі Сірого Ордену, що прагнуть помсти.

Але перед тим, я мститися своїм зрадникам, треба вигнати Смарагдову Орду з рідної землі. Отже, наші друзі знову в ділі і на конях. Знову! И поки що! ще всі разом. І план у них неабиякий, сміливий і відчайдушний, ну як все, на що зважується ця неперевершена четвірка. А вирішили вони не мало, не багато, а вбити самого бесмертного Темуджина.
Ну а тоді начувайся вся «рідна» підлота і сволота. Буде вам кара і за долі понівечені, і за дуби знищені, поплатитеся і за зраду, і за кров пролиту, і за продажність свою гнилу.

Павло Деревʼянко жорстокий, і то же час розумієш, що по-іншому ця трилогія не могла завершитися. Кожна перемога потребує жертв, і це не умовні жертвоприношення в якихось там ритуалах.
Кров і сльози на кожній сторінці. Відчайдушні лицарі Сірого Ордену знали, для чого чіпляли на пояс срібну клямру.
Не займай в кожному погляді, Не зашкодь в кожному рухові, Не підведи в кожному дружньому рукостисканні.
Не підвели. Позбулися прокляття. Дехто разом із життям. Перемогли відчай і страх. Помстилися. Що ж далі?

Книгу не прочитала, - прожила, зціпивши зуби, майже не плакала, хоча і боліло неймовірно. Адже не можна було не побачити паралелей між сучасністю і описаним, не можна було закрити очі на те, що «ми, люди, бродимо колами... Збираємо нові знання, вдосконалюємо речі, змінюємо одежі, переконуємо одне одного, ніби пнемося до неба і невдовзі торкнемося зірок, проте ніколи не виходимо за межі того кола. Якщо одному поколінню пощастило оминути війну, наступне обов‘язково її побачить».

Закриті всі підняті питання, сюжетні ходи завершені, розкриті всі таємниці. Великий респект автору. Це саме та ситуація, що я не хотіла б щось додумувати сама. Продовження не буде. Так кажуть.
Але залишилася одна тоненька ниточка, одна-єдина. І маю надію - а раптом з неї виросте ще одна неймовірно цікава історія?

НЕ ЗАЙМАЙ!

Veni, vidi, vici…

С чего начать? Как подобрать слова к последней книге цикла, который уже уверенно занял первое место в любимых. Еще когда прочла, а из памяти не уходят герои, все события еще свежие, а чувства не могу собрать в кучу.

«Когда придет тьма, а путь впереди расколется пропастью – знай, что Бог испытывает веру твою. Если братья-паломники малодушно отвернутся и уйдут — знай, что рядом остались верные. Когда долгое путешествие соберет ноги в кровь и заберет последние силы — знай, что ты в шаге от цели».
Война началась. Она охватила всю Европу. Горят города и деревни. Погибают люди. Серый Орден вне закона. Его последователи либо уничтожены, либо скрываются по разным тайникам. Разбросало наших друзей по всем уголкам страны, а некоторые (конечно же Щезнык) попал в плен к Гадре в Потойбиччя. И если бы не Мавка, которая, кто знает почему испытывает к Северину чувства, прозябать бы ему в мире по ту сторону вечность.

Щезнык таки вернётся с того света, встретится с женой и маленькой Олей. Он найдет друзей, сможет снова их объединить. Кажется, что обломки судеб, но… какие уже есть. Трудные годы не пожаловали собратьев. Но они всё такие же искусные воины: одноглазый великан Малюк; Варган, со своим, ежедневно обретающим всё большую силу, зверем; Эней, нашедший (нашёл ли?) покой на дне рюмки; Катя, которая стала мамой, но не потеряла боевых навыков. Последние рыцари Серого Ордена, стремящиеся к мести.

Но перед тем, как мстить своим предателям, надо выгнать Изумрудную Орду из родной земли.
Итак, наши друзья снова в деле и на конях. Снова! И пока! ещё все вместе. И план у них незаурядный, смелый и отчаянный, ну в общем, как всё, на что решается эта непревзойдённая четверка. А решили они не мало, не много, а убить самого бесмертного Темуджина.
Ну а потом трепещи вся «родная» подлота и сволота. Будет вам наказание и за судьбы изуродованные, и за дубы уничтоженные, поплатитесь и за измену, и за кровь пролитую, и за продажность свою гнилую.

Павел Деревянко жесток, и в то же время понимаешь, что по-другому эта трилогия не могла завершиться. Каждая победа нуждается в жертвах, и это не условные жертвоприношения в каких-то ритуалах.
Кровь и слёзы на каждой странице. Отчаянные рыцари Серого Ордена знали, зачем цепляли на пояс серебряную клямру.
Не занимай в каждом взгляде, Не навреди в каждом движении, Не подведи в каждом дружеском рукопожатии.
Не подвели. Лишились проклятия. Некоторые вместе с жизнью. Победили отчаяние и страх. Отомстили. Что же дальше?

Книгу не прочла, - прожила. Сжав зубы, почти не плакала, хотя и болело невероятно. Ведь нельзя было не увидеть параллелей между современностью и описанным, нельзя было закрыть глаза на то, что «мы, люди, бродим кругами... Собираем новые знания, совершенствуем вещи, сменяем одежду, убеждаем друг друга словно пнемся к небу и вскоре коснемся звезд, однако никогда не выходим за пределы того круга. Если одному поколению удалось обойти войну, следующее обязательно ее увидит».

Закрыты все поднятые вопросы, сюжетные ходы завершены, раскрыты все тайны. Большой респект автору. Это именно та ситуация, что я не хотела бы что-либо додумывать сама. Продолжения не последует. Так говорят.
Но осталась одна тоненькая ниточка, одна-единственная. И надеюсь - а вдруг из нее вырастет еще одна невероятно интересная история?

НЕ ЗАЙМАЙ!

- Чи буде нова війна?
- Якщо війни немає, то вона буде. Питання лише в тому, коли

Тепер і питання всі відпали.
Ні не всі.
Тепер воно одне - коли ця клята війна закінчиться?

Тенета війни - друга книга циклу Павля Дерев’янка «Літопис Сірого Ордену» про характерників.
Іящо в першій я думала, що автор дуже жорстокий до своїх героїв, то, тут жорстокість перетворилася на фаталізм. Все ставалося несподівано, а від того ще страшніше.

Сім років пройшло після подій в Аркан вовків . Характерники змужніли, їхні тіла вкрилися новими рубцями від ран, а душі затягнулися новими втратами. Пройшла Семирічна війна, і зараз вони на службі Ордену, але кожен сам по собі. Їхні дороги не розійшлися, але прийшов час кожному показати себе окремо.
Війна, що минула, на кожного накинула свої тенета, важкі, запутані, просякнуті кров‘ю, потом і порохом.
Війна закінчилася, та в повітрі ширяться слухи про нову війну, а Український Гетьманат і Орден Сіроманців, виснажений і поріділий за цих страшних подій, знову лихоманить. Внутрішні конфлікти, підлі дії противників підкошують і сили, і ряди, тому знову потрібні віддані і свої люди, адже попереду саме страшне.

Але наші друзі про те не відають. У кожного з них, крім державних, і своїх проблем вистачає.
Ми з ними розлучились, коли вони ще були на порозі дорослого життя, хоч уже і не наївними, багато чого пережившими, та все ж таки юнаками.
Тепер вони дорослі мужі, і, крім, статності і порідівших чуприн, мають ще й турботи, у кожного свої.
Малюку пора оженитися, ну як пора, мама категорично рекомендує, а протиречити матері навіть сам дід боїться, тому Ярема витримав аж два побачення, заручився, і вирушив у подорож з молодою і цікавою кралею у військових справах, щоб там, у чижинських морях дізнатись її таємницю і пізнати першу пристрасть.
У Щезника теж важкий вибір: кохання, або ж дитина. І, враховуючи його шалену тягу до Ліни, і палку привжязку до Катерини, вибір буде занадто нелегкий. Як поступить Северин? Що підкаже серце цьому неймовірно харизматичному характернику?
Варганові ще важче. Пилип давно уже бореться із внутрішнім Звіром, що появився ще при першому перетворенні. А з неданіх пір він уже не покидає козака, контролювати його все важче, і все більше людей дізнаються про його існування. Навіть покінчити життя самогубством не вийшло. Звір міцно тримає в своїх тенетах в надії одного разу перемогти людську сутність.
Та в самій скрутній ситуації Еней. А саме страшне те, що він сам себе загнав у безвихідь. Жінки. Гроші. Азартні ігри - все це перекреслило п‘ять років подружнього життя. Гнат сам розбив своей щастя. Можливо, і назавжди.

Інтригою цієї частини став Павич. Забіла змогла врятувати його. Тілесні рани зажили, а от дух змінився. Щось потойбічне ніби вселилося у Савку, щось, чому він сам не знає назви. Але в тому тепер і є його сила.

Фінал неймовірно страшний. Такого я точно не чекала. Але він підвів своєрідну риску. Зрозуміло, що третя частина все поставить на свої місця. Але що ж чекає на наших героїв? Нехай Мамай допомагає. І їм. І нам усім.

- Будет ли новая война?
– Если войны нет, то она будет. Вопрос только в том, когда

Теперь и вопросы все отпали.
Нет не все.
Теперь он один – когда эта проклятая война закончится?

Тенета войны - вторая книга цикла Павла Деревянко «Летопись Серого Ордена» о характерниках.
Если в первой я думала, что автор очень жесток к своим героям, то, здесь жестокость превратилась в фатализм. Все происходило неожиданно, а потому еще страшнее.

Семь лет прошло после событий в Аркане волков . Характерники возмужали, их тела покрылись новыми рубцами от ран, а души затянулись новыми потерями. Прошла семилетняя война, и сейчас они на службе ордена, но каждый сам по себе. Их дороги не разошлись, но пришло время каждому показать себя в отдельности.
Прошедшая война на каждого набросила свои сети, тяжелые, запутанные, пропитанные кровью, потом и пылью.
Война закончилась, но в воздухе ходят слухи о новой войне, а Украинский Гетманат и Орден Сироманцев, истощенный и поредевший после этих страшных событий, снова лихорадит. Внутренние конфликты и подлые действия противников подкашивают и силы, и ряды, поэтому снова нужны преданные и свои люди, ведь впереди самое страшное.

Но наши друзья об этом не знают. У каждого из них, кроме государственных, и своих проблем хватает.
Мы с ними расстались, когда они еще были на пороге взрослой жизни, пусть уже и не наивными, многое пережившими, но всё же юношами.
Теперь они взрослые мужи, и, кроме, статности и поредевших чубов, имеют ещё и заботы, у каждого свои.
Малюку пора жениться, ну как пора, мама категорически рекомендует, а противоречить матери даже сам дед боится, поэтому Ярема выдержал два свидания, обручился, и отправился в путешествие с молодой и интересной кралей по военным делам, чтобы там, в чужих морях узнать ее тайну и познать первую страсть.
У Щезныка тоже трудный выбор: любовь или ребенок. И, учитывая его страстную тягу к Лине, и пылкую привязанность к Екатерине, выбор будет слишком нелёгок. Как поступит Северин? Что подскажет сердце этому невероятно харизматичному характернику?
Варгану еще труднее. Пылып давно уже борется с внутренним Зверем, появившимся еще при первом превращении. А с недавнего времени он уже не покидает казака, контролировать его все труднее, и всё больше людей узнают о его существовании. Даже покончить жизнь самоубийством не вышло. Зверь крепко держит в своих сетях в надежде однажды победить человеческую сущность.
Но в самой затруднительной ситуации Эней. А самое страшное то, что он сам себя загнал в тупик. Женщины. Деньги. Азартные игры – всё это перечеркнуло пять лет супружеской жизни. Гнат сам разбил свое счастье. Может быть, и навсегда.
Интригой этой части стал Павыч. Забила смогла спасти его. Телесные раны зажили, а вот дух изменился. Что-то потустороннее будто вселилось в Савку, что-то, чему он сам не знает названия. Но в этом теперь и есть его сила.

Финал невероятно страшен. Такого я точно не ожидала. Но он подвёл своеобразную черту. Понятно, что третья часть всё поставит на свои места. Но что ждёт наших героев?
Пусть Мамай помогает. И им. И нам всем.

Наші письменники не перестають мене дивувати і захоплювати. Так, я знову в полоні. В полоні книги, циклу, автора. В полоні подій, куди мене, не жаліючи, мов в ополонку, кинув Павло Дерев‘янко.

Жанр роману - героїчне фентезі, та автор умудрився вмістити сюди і альтернативну історію, і міфологію, і елементи детективу, звичайно ж пригоди, трохи кохання і навіть стімпанк. Ну і мою улюблену містику (ох і нагнав атмосфери і неясності). Неймовірно? Неймовірно цікаво!

Уявіть собі, що наша історія у 1845 році зробила неймовірний виток. Що Смарагдова орда перемогла Московію, а значить вистояв і Хмельницький.
Та Україні від того легше не стало. І хоч держава вільна і незалежна, Український гетьманат, але небезпека чекає повсюду. На захисті країни стоїть старе добре Січове військо і Сірий Орден. І якщо з січовиками все зрозуміло, то хто ж такі ці таємничі сіроманці?

Северин все своє свідоме життя мріяв стати характерником. Як померла мати, як батько, відомий месник і гроза всіх зрадників. Як його вчитель Захар.
Щоб стати достойним представником Сірого Ордену, треба пройти містичний ритуал, пов‘язаний зі смертю і Потойбіччям.
Так хлопець вперше зустрічається з Гаадом, повелителем того світу. І підписує з ним договір.
Віднині Северин із клану проклятих, як і його нові побратими. Він характерник. Вовкулака-перевертень. Тепер він багато чого вміє, а ще більше йому доведеться навчитися. Багато чого знає, та найголовніші знання ще чекають на нього.
Як і перше випробування, перед тим як заступити на дворічну варту (таке правило Ордену: ритуал, випробування, варта - тоді ти справжній воїн Ордену).

Ось і все на цьому. В плані зав‘язки сюжету ;)

А далі… далі на читача чекають безсонні ночі, адже просто неможливо відірватися від карколомних пригод, стрімких поворотів сюжету, несподіваних скачків у минуле.
Северин разом зі своїми побратимами вміють встрягати в різні халепи, але вміють і постояти один за одного. Молоді, недосвідчені, з жагою до життя і до боротьби, вони роблять помилки, підозрюють одне одного в різних гріхах, але разом борються проти одного ворога - ворога їхньої Батьківщини.

Будуть і втрати, і досягнення. І хмельні ночі, і любовні страждання. Будуть похмільні ранки, і неправильні рішення. Погоні змінюватимуться боями, бої ставатимуть перемогами, чужі виявляться своїми, а серед своїх знайдуться ті, до кого ростиме зневіра.
Одного дня Северин зрозуміє, чому його нарекли Щезником, і що дух лісу ніколи не бреше, і що кохати відьму не так страшно, як небезпечно, і що за свої непродумані вчинки іноді приходиться платити кров‘ю. Добре, якщо тілько своєю.

Колосальна робота. Респект автору. Тут і історія, і міфологія, і народні обряди. Ми поринаємо у цей незвичайний світ з головою. Адже де ще так детально прочитаєш про перевтілення людини у вовка і навпаки? Здається аж самій боляче, і по тілу судоми від опису процесу, а ще шерсть, кров, нелюдські муки напівлюдей напіввовків. Подробиці вражають. Хлопці ще навчаться перетворюватись безболісно і миттєво, але перший раз запам‘ятається назавжди.
Цікаво описано листування між козаками. Такий собі ментальний зв‘язок за допомогою дерев.
Взагалі тут дерева відіграють важливу роль. Адже на місці кожного загинувшого характерника виростає дуб. З роками він виростає і міцнішає, і згодом теж стає своєрідною зброєю членів Ордену. Сіроманці, навіть вмираючи, залишаються на сторожі.

Герої цього химерного роману неймовірні. Ми бачимо, як вони дорослішають, як з гарячокровних підлітків перетворюються на справжніх козаків. Вони мужніють у нас на очах. І це прекрасний підхід. Героями не народжуються, ними стають, долаючи перешкоди, іноді переступаючи власні бажання, виправляючи помилки.
Северин і його побратими такі, не ідеальні, але захоплюють і викликають довіру.
На черзі друга частина. Що на нас всіх чекає?

Наши писатели не перестают меня удивлять и восхищать. Да, я снова в плену. В плену книги, цикла, автора. В плену событий, куда меня, не жалея, как в прорубь, бросил Павел Деревянко.

Жанр романа – героическое фэнтези, но автор умудрился вместить сюда и альтернативную историю, и мифологию, и элементы детектива, конечно же приключения, немного любви и даже стимпанк. Ну и мою любимую мистику (ох и нагнал атмосферы и неясности). Невероятно? Невероятно интересно!

Представьте себе, что наша история в 1845 году совершила невероятный виток. Смарагдова орда победила Московию, а значит выстоял и Хмельницкий.
Но Украине от этого легче не стало. И хотя государство свободно и независимо, Украинский гетманат, но опасность ждет повсюду. На защите страны стоит старое доброе Сечевое войско и Серый Орден. И если с сечевиками все понятно, то кто же эти таинственные сероманцы?

Северин всю свою сознательную жизнь мечтал стать характерником. Как умершая мать, как отец, известный мститель и гроза всех предателей. Как его учитель Захар.
Чтобы стать достойным представителем Серого Ордена, нужно пройти мистический ритуал, связанный со смертью и Потусторонним миром.
Так юноша в первый раз встречается с Гаадом, повелителем того мира. И подписывает с ним договор.
Отныне Северин из клана проклятых, как и его новые собратья. Он характерник. Вурдалака-оборотень. Теперь он много чего умеет, а еще больше ему придется
научиться. Многое знает, но самые главные знания еще ждут его.
Как и первое испытание, перед тем как заступить на двухлетнюю стражу (таково правило Ордена: ритуал, испытание, стража – тогда ты настоящий воин Ордена).

Вот и всё на этом. В плане завязки сюжета ;)

А дальше… дальше читателя ждут бессонные ночи, ведь просто невозможно оторваться от головокружительных приключений, стремительных поворотов сюжета, неожиданных скачков в прошлое.
Северин вместе со своими собратьями умеют встревать в разные беды, но умеют и постоять друг за друга. Молодые, неопытные, с жаждой жизни и борьбы, они совершают ошибки, подозревают друг друга в разных грехах, но вместе борются против одного врага - врага их Родины.

Будут и утраты, и достижения. И хмельные ночи, и любовные страдания. Будут похмельные пробуждения, и неправильные решения. Погони будут сменяться боями, бои будут становиться победами, чужие окажутся своими, а среди своих найдутся те, к кому будет расти недоверие.
Однажды Северин поймёт, почему его нарекли Щезником, и что дух леса никогда не лжет, и что любить ведьму не так страшно, как опасно, и что за свои непродуманные поступки иногда приходится платить кровью. Хорошо, если только своей.

Колоссальная работа. Респект автору. Здесь и история, и мифология, и народные ритуалы. Мы погружаемся в этот необычный мир с головой. Где ещё так детально прочтешь о перевоплощении человека в волка и наоборот? Кажется самой больно, и по телу судороги от описания самого процесса, а ещё шерсть, кровь, бесчеловечные мучения полулюдей полуволков. Подробности впечатляют.
Ребята еще научатся превращаться безболезненно и мгновенно, но первый раз запомнится навсегда.
Интересно описана переписка между казаками. Этакая ментальная связь с помощью деревьев.
Вообще здесь деревья играют немаловажную роль. Ведь на месте каждого погибшего характерника произрастает дуб. С годами он взрослеет и крепнет, и впоследствии тоже становится своеобразным оружием членов Ордена. Сироманцы даже умирая, остаются на страже.

Герои этого причудливого романа невероятны. Мы видим, как они все взрослеют, как из подростков превращаются в настоящих казаков. Они мужнеют у нас на глазах. И это прекрасный подход. Героями не рождаются, ими становятся, преодолевая препятствия, иногда перешагивая собственные желания, исправляя ошибки. Северин и его собратья такие, не идеальные, но восхищают и внушают доверие.
На очереди – вторая часть. Что нас всех ждет?

«Все истории начинаются либо в детстве, либо в юности.»
Именно так утверждает автор книги - Полина Кулакова.
Точно так же было и с данной книгой... История с которой всё началось произошла в юности. Обычные детские шалости, подростковые глупости и ошибка, которая стоила целую жизнь.

Уже из названия книги становится понятно, что кто-то убил какую-то девушку. И можно подумать в чём же секрет данной истории. Но как раз таки смерть этой девушки, есть всего лишь завязкой.
20 лет назад компания подростков гуляла летним вечером и мальчики прыгали через костёр. Лида... девочка из той компании, тоже хотела, но очень боялась. В конце концов она себя переборола и прыгнула. Вроде бы всё прошло удачно, а потом её с мальчиком закрыли в каком-то сарайчике, и случилось непоправимое. во время прыжка искра попала на её платье, сделанное из синтетики. Оно начало плавиться, а девочка не заметила и умерла от ожогов.
Но кто знает, если бы их не закрыли... если бы её выпустили... может модно было бы её спасти?

А теперь Лида погибла от ужасных и очень сильных ожогов.

После этого происшествия жизнь изменилась абсолютно у всех. У родителей девочки, у одноклассников, и конечно же, у тех самых парней.

Спустя 17 лет ребята решились собраться вместе и отправится на рыбалку, вот там то и начался настоящий ужас.
И мы начинаем наблюдать за теми событиями, которые там происходят. От каждой строчки, каждого абзаца, страницы, главы становится не по себе. Но оторваться невозможно. И вот так, читая всё это становится жутко.. Просто нереально поверить в происходящее. Но самое главное, это то, что это уже давно случилось и сейчас мы просто узнаём об этой истории во время интервью у одного из тех парней.

Что ж, книга просто нереальная. Внутренний мир главного героя, его переживания и характер, очень хорошо прописаны. Повествование перерывистое, есть три временных линии. Жизнь ребят в 1998-1999 годах, когда Лида появилась и исчезла из их жизни; 2016 год, когда уже взрослые мужчины решили встретиться; нынешнее время.
Вот так вот мы постепенно узнаём всё что происходило, следим за развитием событий, пытаемся угадать кто следующий... и кто вообще это всё затеял.
Финал книги был ожидаемым, но вот сама история была непредсказуема. И у меня был шок, когда я узнала кто затеял эту игру спустя 17 лет.

А под игрой я имею в виду то, с чем столкнулись ребята. Главный герой - Артём, увидел свою могилу... Помимо этого каждый из ребят находит какие-то отсылки к тому что произошло когда-то, одной из них была записка со словами "А теперь ваша очередь прыгать".

Очень советую к прочтению! Читается легко и очень быстро, управится можно за один вечер.

Доктор Паскуда ненавидить свою роботу. Він талановитий нейрохірург, але те, що йому доводиться робити щодня -- гидке і нікчемне. Він -- очільник однієї з провідник клінік з пересадки свідомості всесвітньої корпорації з промовистою назвою "Тіло тм". "Тіло тм" дарує своїм клієнтам, яких воліє називати пацієнтами, вічне життя, в прямому розумінні цього слова. Не подобається ваше тіло? Замініть його на нове. Почали діймати старечі болячки? Замініть тіло на нове. Сталася аварія чи нещасний випадок? Замініть тіло на нове. Навіть якщо ви просто хочете побути один день красунчиком, відповідне тіло до ваших послуг. За ваші гроші, звісно. З іншого боку знаходять ті, хто намагаються нажитися на цій корпоративній м"ясорубці: народжують дітей на продаж, здають своє тіло в оренду, в тому числі погодинно (і нерідко отримують назад із сюрпризами). І зовсім осторонь, навіть в тіні, залишаються ті, хто прагне, щоб корпорація їх не помітила. Адже нині дуже легко заслужити смертну кару і "добровільне" донорство свого тіла за найменшу провину. Доктор Паскуда вариться в цьому місиві, курить одну цигарку за іншою і не знає, як з цього вибратися, адже корпорація і його тримає на короткому повідку. Його історія почалася ще далекій звідси, процвітаючих Штатах, Україні, уже тоді розореній і знищеній. А тут ще й ці загадкові вбивства, і чому йому постійно ввижається, що він бачить тіла мертвих у своєму багажнику?..

Чудова книга для тих, хто любить небанальні історії. Суміш фантастики і містики, непередбачуваний сюжет, розгалужена оповідь з флешбеками, потойбічні в усіх сенсах поезії... Ще й оформлення книги якраз в тон -- із золотим тисненням і чорними зрізами. Чудовий подарунок для всіх любителів жанру!

Давайте відразу відверто: ця книга — найкраще, що сталося зі мною цього читацького року.

"Все золото твої снів" — пазл, який треба складати самому, і результат у кожного буде свій. Історію, яку розповіла Кшися Федорович, неможливо переповісти не зламавши, як неможливо переповісти сни. Ось є Марта, яка провалюється у сни, боїться нічних жахіть, плете ловців снів і врешті зникає. Ось Фауст, який єдиний намагається знайти Марту, натрапляє на її щоденник снів і теж... будемо вважати, що зникає. Ось тут у нас (не)мертві і а тут — Дійсні, які (не)існують. Допельгангер, який насправді і сам не знає, хто він. Рудий, той ще крутій, Безіменний, Пані та її димні пси. І золоті простори, куди ж ми без них.

Ця історія про те, що таке — насправді жити і як жити після того, як втратив тих, заради яких жив. Ця історія про безліч відкритих світів довкола, які на нас чекають, тільки озирнись. Ця історія про віднайдення себе, навіть якщо забуття таке солодке і себе треба збирати зі скалок. Ця історія, врешті, для кожного буде своя.
Звісно, у мене були завищені очікування до цієї книги. Але боги, історія виявилася не в порівняння крутіша. Так, ніби взяли по дрібці моїх улюблених Маркеса, Фрая, Елтанг і ще легіон улюблених безіменних (біляча пам'ять на імена, тож я погано вгадую алюзії, на жаль), вклали до лапок Кшисі, а вона сплела з того свого ловця. Розділи від різних персонажів. Шматочки, які треба складати разом, щоб отримати одну картинку. Багаторівневість і багатозначність. Таке треба перечитувати, і не раз.

"Все золото твоїх снів" можна любити лише за назву, але ви ж розумієте, що це лише вершечок айсберга. Оформлювали книгу Ната Фріден і Влад Сорд, і це вийшло настільки цілісне творіння, що хочеться дарувати усім навіть просто за красу видання.