Ганна Городецька — об авторе

Предложить изменения

Дебютний роман Ганни Городецької «Інша Марія» — саме те відьомське фентезі, яким воно має бути. Без жодних прикрашань і романтизму, темне, химерне, таємниче.

Сюжет розгортається одночасно в двох лініях, об'єднаних одним персонажем — власне, Марією. Центральна лінія показує Марію нинішню, сповнену усвідомлення своєї могутності, цілеспрямовану, неприступну. Вона чітко йде до своєї мети — Софії Київської, найбільшої святині Києва, яка, звісно ж, обороняється проти її відьомських чар і не пускає до себе. Проте Марія знайде спосіб.

Інша лінія показує іншу Марію, ту, якою вона була раніше та як стала відьмою. Як вона зустріла стару бабу Марію і перейняла від неї силу, хоча й сама про це не просила і навіть не знала, що відбувається. А далі ритуали, трави, містика — усе, як має бути.

Ще один…

Попри велику кількість схвальних відгуків, для мене ця книжка не стала такою. На жаль, мені не дуже сподобалось і плюсів менше, ніж мінусів. ⠀ Історія розвивається двома паралельними лініями. Перша - про студентку Марію, яка з групою поїхала на хутір, зоб записати спогадів ветеранів війни й випадково зайшла до подвір'я, де разом із водою випила трохи й відьомства. Сільська лінія. Друга - про упевнену в собі Марію-відьму, яка прийшла працювати волонтеркою до церкви. Міська лінія. Раптом що, то в обох лініях - про одну й ту ж Марію. Бо можна й не зрозуміти це, написана книжка саме так. ⠀ Я погано знаюсь на історичних подіях, архітектурних пам'ятках Києва, тому не прониклась атмосферою міста. Хоч над певними історичними описами авторка попрацювала добре. ⠀ Логіка у героїв практично відсутня…