5 "Приготуйся до крові та сліз, що затьмарять блиск героїчних легенд"

Нова частина трилогії "Літопису сірого ордену" доводить, що "Аркан вовків" - це не окремий випадок, не постріл на щастя, а виважене, темне і складне фентезі геніального автора, якому вдалося повторити свій успіх.

Головною вишнею хочу назвати автентичність і атмосферність книг. Читаючи "Аркан", ти бачиш життя крізь призму жовторотика-новобранця, який поступово розуміє, що стежка героя всіяна лайном і тяжкими життєвими випробуваннями. "Хто, як не я?", - одвічне філософське питання готовності людини боронити інших ціною себе.
Кінець книги залишав багато відкритих сюжетних ліній, розвиток яких ми мали б побачити в "Тенета війни". Харизматичні герої, крутий український колорит і дорослі теми не можуть залишити нікого байдужим.

"Тенета війни" - це продовження "Аркан вовків".
Я роблю акцент на цьому реченні, тому що книга, як і автор із читачем, дорослішає, набирає обертів, та занурюється у свій створений світ.

Ще більше темного: подій та виборів, де герої обирають лише між злом та злом, бо така людська натура, бо ніхто не святий. Кожен герой з нашої четвірки розкривається, показує свого "Звіра" та свої почвари, які вони намагаються виправдовувати, приховувати. Пилип, Ярема, Гнат і Северин вже не діти - вони у реаліях слабкого та понівеченого Сірого ордену і прийшов час приймати виклик долі, боротись із своїми страхами, приймати неправильні рішення та кожний момент бути готовими до смерті. Кожна історія унікальна, кожна - бездоганна. Не хвилюйтесь, їх зустрічі будуть - і для вас це стануть найщасливіші сторінки книги.
Проблеми з коханими присутні!

Кожне фентезі, аби жити, повинно розвиватись і збільшуватись у масштабах. "Тенета війни" змінюють фокус на складні політичні інтриги: омана, пропаганда, корисні цілі, хиткі союзи - книга блищить інструментарієм маніпуляцій і змушує проєктувати це на власний досвід (а повірте, ви будете робити це не раз!).
Дякую за дипломатичні сюжетні лінії - вони доповнюють цей світ, їх легко зрозуміти і вони не перенавантажують історію.
Нічого більше не можу сказати - одні лише спойлери.

Кінець книги ставить крапку в підведенні читача до розуміння, що пішаки розставлені, ігра дійшла до свого ендгейму і тепер ми чекаємо появу "короля" на дошці, що готовий зробити фінальний крок.  Та чи буде зіграна ця партія, достоменно не відомо, бо існують ба більші проблеми, що чекають на наших героїв та на весь великий Український Гетьманат.

І прийдуть вони з реального світу чи з Потойбіччя?

Із нетерпінням чекаю на "Пісня дібров", щоб дізнатись правду.

Рекомендую. Не займай!