Франческа. Володарка офіцерського жетона

Дорж Бату "Франческа. Володарка офіцерського жетона".
⠀
"Франческа" - це любов. З першого слова. З першого речення. З першого жарту. Це щирі емоції. Щирі почуття. Щирий сміх (до сліз). Щирий захват.
⠀
У книзі описані кумедні ситуації, що траплялися зі співробітниками Центру управління польотами НАСА. Проте книга дуже серйозна. Вона про свободу, незалежність, дружбу, повагу, взаєморозуміння. Вона про любов і прийняття людей такими, якими вони є. Вона про життя. І про космос (до речі, у дитинстві я мріяла стати космонавтом; зважаючи на цей факт читати "Франческу" мені було удвічі цікавіше).

Друга книга українського письменника Андрія Васильєва, який пише під іменем Дорж Бату і якого колеги називають Джорджіо. Не часто зустрінеш більш затишну книгу. Вона мені чім то нагадує теплі лампові американські ситкоми, на зразок «Друзів», або «Як я зустрів вашу маму». По суті це ті самі повсякденні пригоди Франчески що і в першій книжці. Вона все так же чудить та витворяє, а її напарник все записує. Певно що деякі зміни сталися, деякі персонажі першої книги пішли з історії. Але за великим рахунком все залишилось як і раніше. Ця книга доречи в двічі товща за першу, але читати легко та приємно. Хоча іноді виникає чуття що автор дещо прикрашає історії, що не може все бути так на справді, в угоду хепі-енду та веселим ноткам навмисно прикрашує правду. В книжці з’являються нові…

Точніше, не ти, а Дорж Бату. Хоча стоп. Все ж таки ти! Бо якщо б ти так не чудила, йому не було б про що писати! ⠀ Але пояснюю по порядку. ⠀ З «Франческою» я познайомилася рік тому. Першу частину я почала читати у потязі, коли їхала з Києва додому і, дякуючи їй, отримала статус ненормальної. Бо незважаючи на мої зусилля придушити сміх від ситуацій, які описував Джорджіо – не змогла. ⠀ Джорджіо (він же Дорж Бату, він же Андрій Васильєв) – оператор космічної станції. Раніше він був журналістом, однак доля занесла його в НАСА і тепер разом з напарницею Франческою, він відповідає за траєкторії/орієнтацію сателітів. Якщо ви подумали, що оповідка нудна та серйозна – забудьте. Так, серйозності в професії хоч відбавляй, проте те, як подає це Дорж – неперевершено! І все тому, що працює він з…

Знаєте, в житті бувають такі моменти, невідворотність яких так само очевидна, як і те, що сонце заходить на заході, а світанок починається на сході. Але, незважаючи на невідворотність таких подій, ти волієш вірити, що вони не настануть ніколи. Що батьки завжди будуть молоді й здорові. Що ти завжди будеш такий сильний і красивий, як у двадцять п'ять. Що діти завжди будуть маленькі, смішно вередуватимуть і проситимуться на ручки. Проте так не може тривати вічно. І ви це знаєте.

Знаєте, є такі книжки, із якими неймовірно важко розлучатися. Ця — одна з таких. Я була щаслива, що в ній майже 600 сторінок, і що я зможу стільки часу насолоджуватися її читанням. Але прощатися все одно було дуже сумно. Адже герої стали такими близькими, ніби я була з ними знайома, ніби теж працювала поруч і бачила…

Книги-захват "Франческа. Повелителька траєкторій" та продовження "Франческа. Повелителька офіцерського жетона" це сповнені жартів до сліз (щирого та відвертого реготу (уявіть погляди в транспорті)), книжки, про робочі будні автора (Джорджіо) в НАСА та витівки його юної напарниці Франчески, яка знаходить час для курйозів і веселощів навіть на найвідповідальнішій роботі. Усе, до чого вона торкається, вибухає, горить і розбивається… Окрім пригод Франчески, автор розповідає багато цікавих історій, пов’язаних із космічним побутом, керуванням сателітами. Також він роздумує про своє життя, про події в Україні, про співставлення наслідковостей в історії країн. Книжки написані легкою, живою мовою, а головне – вони із життя і про життя. У всій його прекрасній розмаїтості та курйозності. Це…

Друга книжка Доржа Бату про Франческу читалася ще цікавіше і веселіше, ніж перша. Бо герої вже знайомі, вся компанія вже як рідна, чудова українська мова і море дотепних історій.

Зміст і суть цієї книжки можна передати цитатою:

- У мене не командний центр, а прямо цирк "Дю Солей" і "Метрополітен-опера" в одному, зітхнув Баррел, спостерігаючи за фіналом вистави. - Королі драми!

Смішно буває дуже часто. Наприклад, як Франческа, яка знову збирає на свою голову різні пригоди, начепила на палець спіннер. Палець спух, спіннер не хотів злазити, його довелося розпилювати болгаркою, а це дуже непроста справа. Як Франческа викинула свій гаманець у смітник, і Джорджіо і Маковскі довелося порпатися в смітті, щоб його знайти, але врешті виявилося, що Франческа переплутала смітники. Дуже дотепна…

Ви колись зустрічали по-справжньому захоплену своєю роботою людину? Яка не скаржиться увесь час на колектив, начальство чи зарплатню, яка справді переживає за свою справу? Андрій Васильєв, він же Дорж Бату, він же Джорджіо, як на мене, саме такий і в цьому полягає левова частка успіху його книг про роботу центру керування польотами. Він з любов'ю розповідає про колег, про свої обов'язки на робочому місці, самі сателіти (чого тільки Містер Щасливчик вартий), іноді про кумедне, іноді про сумне, але завжди по-доброму. В новій порції пригод Франчески, Джорджіо та інших нам розкажуть, як домовлятись з одноклассниками в стилях Дона Корлеоне та Джеймса Бонда, познайомлять зі ще однією невгамовною парочкою операторів, навчать ловити цапів на території військових баз, та пояснять, як правильно…

Я отримала задоволення від прочитання даної історії. Насміялася досхочу...