Мелодія кави в тональності сподівання

Читати книги цієї авторки - одне задоволення. Читаєш й милуєшся наскільки приємною і влучною є українська мова.

Сама історія дуже легка та цікава, хоч сповнена смутком і тугою за коханою людиною. Хочеться, щоб ця легкість не закінчувалась. Сподіваюся на продовження. Бо поки можна тільки самій вигадувати, як розвиватимуться події далі.

Книга залишає приємний післясмак. Як та кава з кардамоном.

Так низько вона нізащо не опуститься. Це як літати птахом у небі, а тоді впасти обличчям у багнюку. Жодного натяку на справжню любов та глибокі емоції.

Кожна сторінка віддає шаленим смутком… Тугою за втраченим коханням. І як би вчасно книга потрапила до рук. Просто десять з десяти. На цьому етапі мого життя – вона зачепила. Я знаю, що таке втрачати….

Доля іноді забирає в людини найдорожче саме тоді, коли дуже боїшся його втратити.

А ще – комусь буде нудно читати її постійні стогони, як «тяжко жити», « як витримати розлуку», «як відпустити щастя?». Допомогла осмислити втрату, зрозуміти, що живеш не просто так. Що є вищий задум. Що не все можеш осягнути розумом. Що варто жити серцем.

Ті, хто в інших світах, все одно навіки залишаються з нами спогадами, любов’ю та світлом у душі. Навіть…

Продовження історії про Анну та Адама ... точніше про Анну, та її життя після Адама. Вже й прочитала другу книгу, але все ще не можу звикнути до того, що він помер. Я встигла полюбити цю пару. Я в захваті від книги. . Прочитала швидко, але встигла і посміятися, і поплакати, і попереживати за Анну та її дітей. . Особливо зачепив момент пологів і це бездушне "Дитя не дихало і не рухалося. Воно було мертве" В цей момент в мене самої земля пішла з-під ніг і поки не почала читати новий розділ, ці пару секунд, здалося, що я переживаю і відчуваю все те, що і головна героїня. . Книга, немов жива людина заставила переживати і співчувати, думати і згадувати, представляти і давати поради. . Читаючи було відчуття, що я слухаю історію близької подруги (так було і з першою частиною), але історія…

«Цей роман торкнеться вашого серця ніжними, мудрими словами, лагідним теплом кохання. Заваріть собі кави, охопіть філіжанку долонями, щоб зігріти їх і своє серце передчуттям дива, а потім сядьте в улюблене крісло і розгорніть цю книгу...» Наталка Шевченко, письменниця

Очень обрадовалась, увидев эту книгу, продолжение истории, которая в свое время меня очень впечатлила. Я совсем не любитель слезливых, романтичных историй, но данную книгу приобрела, купившись на красивое оформление и интригующее название - все, что касается Львова, близко мне. Хоть я и не особо предпочитаю читать литературу на украинском языке, язык свой родной я, конечно, люблю, но будучи русскоязычным человеком, более привычным для меня является литература именно на русском языке. Но здесь совсем другая ситуация, ведь…

Як тільки дізналась, що продовження вже доступне для купівлі... Ну ви самі розумієте :) Анна та Адам посіли місце у моєму серденьку. Якщо відверто, з досвіду попередніх книг, фільмів, чогось грандіозного та захоплюючого я не очікувала. Ну згодьтесь, продовження улюблених історій дуже часто просто "зливаються" залишаючи, іноді, навіть, не приємний осад та відносну долю розчарування. Це як переборщити у каві з кардамоном. Пані Наталя написала чудовий роман (який буде мати і третю частину!), який огортає особливими почуттями та настроєм. І вже під кінець першої частини авторка майже вбиває мене та мої почуття... Ну правда! Я з широко розплющиними очима читала сцену пологів Анни і.... ох!....це "дитина мертва". Щось усередині ніби підірвалось. Я дуже яскраво відчула ніби ця дитинка померла…

очень обрадовалась продолжению, от первой части я в полном восторге. долго откладывала это чтение, как-то боялась разочарования. потом узнала от автора, что вторая книга -переход от первой части к третьей, мол ничего особенного тут и не будет так оно и получилось надеюсь, третья часть будет сильнее, ярче... не будет тысячного повторения одного и того же "вона згадала..., вона згадала"