Тіні забутих предків (сборник)

Це було просто ВАУ!!! Я не розумію хто і навіщо вніс цю книгу в шкільну навчальну програму, адже це далеко не дитяча література. Це історія дорослого кохання, простого і чистого, яке народилось між Марічкою і Іваном коли ті були ще дітьми.  Мова в цій повісті дуже автентична, складна для розуміння. Навіть із моїм багажем років проведених у Карпатах, я не розуміла великої кількість слів,  «словничок» із приміток не надто допомагав. Але це абсолютно не заважало мені насолоджуватись текстом, навіть навпаки створювало неповторний шарм, таку собі магію цієї місцевості та часу. Як же сильно мені хочеться бути частиною тих обрядів на Святий вечір, танцювати із чугайстром біля багаття посеред ночі, ворожити на весну й просто закохатись, хоча часом саме останнє із переліченого видається найважчим…

Эта повесть написана под впечатлением от поездки писателя в Криворовню - одно из живописнейших сел Восточных Карпат, где он гостил у известного фольклориста Владимира Гнатюка. В этом произведении Михаил Коцюбинский сумел очень поэтично передать атмосферу и особенности гуцульского мира. Он красочно описал не только природу: горы, полонины, быстрых реки, высоких смереки. Но и обычаи и обряды, неповторимые песни, самобытных постройки и красочные костюмы и прочие атрибуты быта.

В небольшом по объему произведении писатель затрагивает многие темы: любовь и ненависть, жизнь и смерть, язычество и христианство, добро и зло, природа и человек - вечные темы, которые всегда будут беспокоить умы и сердца людей.

В школе я буквально вымучила "Тени". Аж мозги скрипели. Язык сложный, через слово непонятно. Сюжет - фиг его знает. Плюс тупая методика преподавания литературы (нет-нет, у меня была прекрасная учительница, вы не подумайте). А вот сам подход расчленения и препарирования произведения способен убить любого автора не хуже пули. Много позже, уже во время работы в библиотеке я вытянула жребий "Михайло Коцюбинский". Дело в том, что на год припадает определенное количество литературных вечеров. И мы в читальном зале, чтоб по честному получалось, писали бумажки. И уж кому чего попадется. Делать нечего, стала вникать. Прочитала быстро, понравилось. Подумала, что все это очень интересно, вкусно и колоритно. И что хочу увидеть Карпаты. На тот момент я там еще не бывала. А потом случилась мистика.…

Повість "Fata Morgana" присвячена темі життя селян на початку ХХ століття.Перша частина була написана у 1903 році,а друга - у 1910, після подій Революції 1905-1907 рр.
Книга поділена на дві частини - у першій частині зображено відносини членів сімейства Воликів, де кожен переймається не спільним сімейним благом, а тільки особистими переживаннями і мріями;у другій же частині відбувається конфлікт більш глобальний - декілька сіл йдуть проти заможних панів, сподіваючись на справедливість і краще життя.
У першій частині я відчув сум - хоч і були позитивні моменти, проте загальна картина всеодно була песимістичною.Для себе я зрозумів - необхідно прислухатись до інших.Іноді треба прикласти зусиль, бо тоді на щасливе сімейне життя годі і сподіватись.
Друга частина показала - якщо люди єдині, то…

В очередной раз убеждаюсь в нехорошей тенденции. Перед реальным каким-то большим несчастьем об этом пишут, рисуют и поют различные деятели искусств. Рубеж между двумя веками, 19-м и 20-м породил великое множество в нашей стране сочинений с очень мрачными тонами. Я читал этот рассказ и представлял на месте автора Леонида Андреева . Множество забытых авторов, например Николай Карпов , сегодня уже снова популярные Сигизмунд Кржижановский и автор этого рассказа Михаил Коцюбинский и многие, многие другие, с разной степенью талантливости писали мрачные произведения в стиле Леонида Андреева , в каждой букве которых читается безысходность. И вот вам, накаркали, революция! А может быть дело в том, что это грядущее несчастье уже было ощутимо тонкими душами людей искусства и оно само вошло…

Михайло Коцюбинський є одним з тих, хто перебуває у повній гармонії з природою. Він дуже тонко її відчуває і ніколи не втомлюється "вбирати в себе" її красу. У повісті "Тіні забутих предків" автор демонструє повне єднання людини і природи. На мою думку, цей літературний твір показує, що людина - це лише маленька частинка усього незвичайного, що зветься природою. Як на мене, читаючи твір Коцюбинського ми розвиваємо в собі відчуття Всесвіту, вміння спостерігати довкілля, помічати красу у звичайному.

А давайте вспомним Ромео и Джульетту, ну и про любовь их не забудем. Так вот эта история об этих же персонажах, только украинских и зовут их Маричка и Иван.

Довольно спокойная и немного грустная история. При этом конец истории мне очень понравился и немного позабавил. Здесь есть вражда между семьями, но при этом всё показано в быту гуцулов. Персонажи, как свойственно этому автору, живые, но такие легкие, будто акварелью писаны. Многие из героев не вызывали чувств, но теплое и приятное послевкусие оставалось. Несмотря на все беды и победы они ещё и развиваются, но, увы, их душа и реакции на определенные события однотипные и именно в такие моменты понимаешь, что не настолько они реальны, как хотелось бы. Читается как всегда очень легко и ты паришь над текстом, но смысл и проблемы этого…

Повість «Тіні забутих предків» захопила мене надзвичайною красою зображення гуцульського побуту , органічністю злиття світу міфічно-казкового і світу реального , нарешті красою кохання Івана та Марічки . Казкового характеру надають легенди та оповіді , якими наповнена повість . Трохи незвичайний місцевий колорит , діалектна мова , загалом світобачення , притаманне героям , міфічний характер сприйняття світу . Рекомендую цю повість )))

Багато разів чула про цю повість , але ніколи не вистачало часу прочитати . І ось, настав той час , шкільна програма , вчителька задала прочитати цей твір . Неохоче я відкрила сторінку та почала читати . Спочатку мені було не дуже цікаво , а вже після декількох сторінок , мені сподобалось ! Забувши про час , я не помітила , як прочитала все . Читаючи я ніби перенеслась із реального світу у цю повість. Найбільше мене вразила історія кохання . Автор дуже чітко розповів про долю Марічки та Івана .

Незважаючи на трагічні моменти , повість мене дуже вразила . Тепер і я хочу кожному порекомендувати прочитати ії !!!