Гастарбайтерки

Книга на таку гостру тему, як заробітчанство. Три жінки з різними характерами і різними долями вимушені податися в чужу країну, для того, щоб у своїй їм та їхнім рідним було легше жити. Галина-Халла мріє заробити на власне житло, після того, як власний син з дружиною виставили її з її ж квартири. Наталка-Таша хоче добудувати будинок, і взяти дитинку з дитячого будинку, бо ж завжди мріяла про велику щасливу сім'ю. Лариса-Лаура має і житло і синочка, але немає достатку, а так хочеться, щоб твоя дитина була не гірша за інших... І от вони вирушають в пошуках щастя і заробітку на чужину. Але, як кажуть, людина крутить, а Бог розкручує... Не все йде по плану в наших героїнь, а точніше, все йде не по плану, і такі сюрпризи підносить їм доля, що, мама, не горюй! Але разом з тим приходить і…

Той випадок коли анотація все перекрутила і подала в іншому вигляді. Так три жінки, три долі. Так були мрії, але чи знаємо ми самі про що мріємо. Галина - Хала. Як на мене роки проведені в Німеччині стали для неї щасливішими, ніж би вона ці роки прожила у Києві. Вона мала можливість ходити на виставки, у кіно, гуляти містом. У неї з'явились нові друзі. Не було б цього у неї в Києві, син би відбирав все до копійки, постійно з ним би стикалась. А так за всі роки лише один раз пересіклися. Так віддала йому частину грошей. Але саме головне нічого б його не змінило, бо вони з батьком упустили його ще в дитинстві. Наталка - Таша. Також по своєму отримала в Німеччині краще життя. Бо що чекала її на Україні, гулятика і пиятика чоловіка. Гадаю вона б його не вигнала, і продовжувала б тягти цей…

Дуже сумна книга. Радісного в ній майже нічого немає, як і немає надії, хоча автор так не вважає. І це при тому, що головні героїні досить непогано, порівняно з іншими, влаштувались на чужині. Вони мають постійний заробіток і дах над головою. Так "пощастило" далеко не всім. Трагедія цих людей у тому, що насправді там вони абсолютно чужі, чужими вони стають і в себе вдома. І ніякий джайв цьому не допоможе. Так було, так є. Нехай вже так не буде.

Це правдива книга про жінок і їхні долі... Не знайшовши собі місця на батьківщині, гнані нещасливою долею і безгрошів’ям, Галина, Наталка та Лариса їдуть на нелегальні заробітки за кордон. Вони тепер мають красиві нові імена — Халла, Таша й Лаура — і пристойну, як на свої мірки, зарплату. Це історія про справжніх жінок, які вміють і гарувати, і відпочивати, і любити, і страждати. Які знають і впізнають Вівальді, читають Толстого, захоплюються творчістю Дега...

"Але чи достатньо для щастя тисячі євро на місяць?" - саме на це питання дає відповідь книга.

Книга змушує подивитися на «гастарбайтерство» з іншого боку. Наталка Доляк в своєму романі показує, як воно бути українцем за кордоном. Тут ти громадянин! Тут ти господар (навіть якщо не займаєш високих посад). А там… А там ти – негострий…

Достатньо життєва історія про роботу за кордоном, про важкі долі трьох жінок. Чужина. Що чекає там? Стабільність? Безправ'я? Або доля? Читала цю книжку тому, що вона відмічена жюрі конкурсу "Коронація слова". Не те, щоб я була в абсолютному захваті, проте книжка варта уваги.

Кожна жінка мріє про краще життя для себе, для своєї сім’ї, для своїх близьких. І кожна шукає шлях до цієї мрії по-своєму. Три українки, про яких йдеться в романі, вирішили шукати своє щастя на батьківщині. Але лише одна досягнула мети. Кожна з нас була у безвиході і здавалось, що там, за кордоном, може бути щось краще. Але це не завжди краще. Часто це просто інакше. І так само доводиться тяжко працювати, переборювати різні перепони. Одна, маючи вищу освіту, повинна була доглядати за божевільною старенькою німкенею. А вдома її вже не чекав син, бо навіть виписав з власної квартири. Таша залишила вдома чоловіка, хотіла зароби для здійснення своєї мрії – всиновити дитину, і теж залишилась назавжди на чужині. Лише наймолодша Лариса змогла втілили свої прагнення. Та якою ціною. Від роману…

Історії, які не можуть залишити байдужими. Читається швидко та з задоволенням.