Вершники (сборник)

Друга книга про революційні події та про уславлення комунізму за два дні - це прямо занадто. І якщо в першій була хоча б дитяча цікава історія, то це дійсно серйозний твір про Громадянську війну. Мало того, що мені було нудно, так я ще й змушена була постійно гортати довідник, щоб зрозуміти, що тут взагалі відбувається (намагаюсь змусити себе думати, що це мені необхідно, бе екзамен з історії ніхто замість мене не складатиме, але поки що виходить погано).

Я розумію, що цей роман розповідає про важливі для моєї країни події, але нічого не можу зробити з собою. Ну не люблю я історичні твори, а тим паче - твори про війну з описом баталій. Явно не моє.

Все мы, люди, должны помнить свою историю, жизни наших предков. В этой книге Юрия Яновского описывается наша история, где мы, славяне, убиваем друг друга, убиваем за идею, за так, или за пятак. Описывается гражданская война, где течет наша кровь, из-за нас самих. Автор показал то, как уходили на фронт все: и те, кто раньше просто жил, ходил в школу, церковь, слушал поучительные истории прадеда, о бывших металлургах, которые начали ковать сталь ради того, чтобы она убивала, о разрушенных семьях, где вместо любви был страх не потерять супруга.

Столь ужасные вещи описаны так, как было все на самом деле, власть и деньги не смогли заставить автора изменить историю. Юрий Яновский хоть и постоянно менял тематику, от идей коммунизма до патриотизма Украины и триединства славян - но писал он…

Гражданская война 1919 года. На территории Украины сражались между собою четыре стороны: белая армия , махновцы, петлюровцы и красноармейцы.

Лютовали шашки, и кони носились без седоков.

Рушились идеалы и брат убивал брата. Шла жестокая и бесполезная борьба, исход которой можно было предвидеть заранее. В восьми небольших и слабо связанных между собою новеллах Юрий Яновский показывает всю абсурдность и трагизм гражданской войны, любуясь при этом удивительной красотой южной Украины - от Одессы и до Донецка. В каждой главе - отдельная история из жизни людей, которых объединило одно общее горе - девятнадцатый год,

год мстителей и плательщиков, справедливый год расчетов и записей в бухгалтерскую книгу Революции.

Меня особенно тронули новеллы "Шаланда в море", "Адаменко", "Двойное…

Ну от і в українській літературі з'явився твір про втрачене покоління. Про четвірку друзів, молодих хлопців. У той час, коли їхні однолітки звичайно вперше закохуються, пізнають світ, вчаться взаємодіяти з ним і шукають свого місця, вони воювали. Вони йшли на уп'ятеро більшу армію і перемагали. Вони ризикували життям заради спільної мети. У них в крові - гарячка бою. В головах - лунають військові команди. Вони - зранені, але не переможені бійці революції, у них болять старі рани, і вони не вміють існувати у мирний час. Бо все, що вони знають - війна. Все, що вони вміють - самовіддано битися. А в мирний час їм нудно. І яка це, мабуть, мука: славетному партизанському командирові, маршалові кіннотників та іншим кожного дня від гудка до гудка копирсатися у вугіллі, а під час обіду слухати по…

є у мене такий глюк сприйняття: якщо мені дуже подобається голос мовця,я в якийсь момент перестаю розуміти, щО він говорить. Тому що слухаю звучання голосу, ловлю зміни тембру, слідкую за плетивом інтонацій, і розказуй мені будь-що, хоч нюанси виробництва сталі в умовах невагомості, тільки говори, говори, не зупиняйся, і я буду слухати справді із задоволенням. Десь така історія трапилася з Яновським. На другій новелі текст перестав для мене існувати як текст, як набір слів і буков, а перейшов на якийсь інший, вищий рівень сприйняття (чи це я перейшла? Заплуталась, ну не важливо). Це, знаєте, як роздивлятись складний орнамент: зачепишся за одну детальку і не помітиш, як потрапив у полон чудернацького безкінечно повторюваного візерунку. Так і цей текст - якесь неймовірне сплетіння емоцій,…

Вражена цим романом в новелах. Перечитувала кілька разів. Така трагічна доля родини... і така актуальна навіть в наш час проблематика. Ця книжкка стовідсотково варта уваги. Ходила під враженням кілька місяців, після першого прочитання. Раджу всім, хто цікавиться важливими проблемами і схильним до творів, над якими можна серйозно подумати.

Вещь - архизнаковая и талантливая, жаль, что пропустил ее через себя только сейчас.

Вершники. Цей роман мені дуже сподобався, бо кожна новела з яких він складався, нагадувала мені кінострічку. Кожний поворот мов в кіно. Дитинство. Мені було дуже приємно це читати. Кожний герой особливий. Сюжетна лінія захоплива, хоч вона і не має конкретного часу та місця. Дуже захоплює!

Коли людиною керує лише одна думка - ніщо ту людину не візьме - ні голод, ні холод, ні смерть, ні спека.

Чимось нагадало мені сучасних зарубіжних письменників, таких як наприклад: Харукі Муракамі, Маркес та інші. Не знаю навіть чому, просто нагадало.

Цей збірник я читала дуже довго. Здавалося, що він сам по собі не такий об'ємний, щоб його так довго читати. Проте Яновський пише на складні теми, якими не можна не перейматися, тому інколи доводилося брати паузу. Та я таки дочитала книгу :)

"Чотири шаблі" Цікавий роман і структурно, і історично. Розділи в Яновського називаються піснями: сім пісень, що становлять кожна самостійну цілісність, має віршований настрій і немов уже програмує читача на романтично-поетичний настрій. На цьому тлі і йде оповідка про чотирьох героїв. Чотири друга (вони ж чотири шаблі) вирішують боротися за свою країну, за її самостійність. Остюк, Галат, Шахай і Марченко - втілення борців і героїв нашої Батьківщини, вони невтомні сміливі борці, що йдуть до кінця, через всілякі неприємності, аби до цілі. Інколи…