Біографія випадкового чуда

А чи часто ви сміється із книг? Чи взагалі часто трапляються книги - комедії, як це буває із фільмами? Мені здається що ми про це навіть і задумувались... Чомусь для мене книги в першу чергу мають бути цікавими, захоплюючими, із неординарним сюжетом, або просто милими, часто від них можна плакати або дізнаватися щось нове!! А от щоб сміятися! За всю історію прочитаних книжок мені найперше спадає на думку книга - Біографія випадкового Чуда від Тані Малярчук! Колись давно ми з братом читали її в голос і постійно сміялись! Правду кажучи це була єдина книга, яку ми читали в голос разом! І сьогодні взявши її до рук, я знову не могла від неї відірватися! Тут мила цікава історія дівчинки Лени із західної України, яка схожа своєю природою та вдачою на Амелі, що прагне допомагати знедоленим…

Прочитати книгу збиралась за один, максимум два вечори, але ніяк не очікувала, що читання розтягнеться майже на тиждень. І хоча я знайшла тут декілька цікавих думок, сама історія мене не зачепила. Головна героїня і справді незвичайна особистість, якій трапилося жити в непростий період становлення держави, але особисто мені її дії здавалися неправдоподібними. І, власне, фінал не став для мене несподіванкою чи якимось цікавим поворотом в долі героїні. Книга на один раз: прочитати і передати комусь іншому, не викликає бажання залишити у себе на книжковій полиці.

Источник

«Худа, блiда, курить, виглядає нормально, але тут багато нормальних. У чому її секрет?»

Удивительным, чудеснейшим образом данная книга попала в мои руки, и я об этом ни разу не жалею! Книгу читала взахлеб, без остановки, параллельно зачитывая и цитируя своим хорошим знакомым и друзьям.

Перед нами, с виду, самая обычная девочка Лена, без каких-либо уникальных черт и особенностей, но это её биография, её история, с её глупостями и безумными поступками, её скандалами и попытками сделать мир лучше.

Лена вызывает у меня неоднозначные эмоции. Я всё задаю себе вопрос – кто же она на самом деле? Современная Жанна д’Арк («синдром героя-рятiвника»)? Борец за справедливость? Общественный деятель? Мученица, которая несет на себе тяжелый «крест» ради счастья других или же просто душевнобольная?

У…

Знайти спрвжнє чудо хоче чи не кожен. Але кому це вдасться? Та мало кому. Думаю, лише тим, хто залишається щими самим з собою. Лєна шукала добра, а сама стала тим чудом, котре виникає заради спасіння інших. Ще будучи маленькою вона не мирилась с напівмірами. Вона вирішила жити щиро, жити по своїм правилам, по своїм мірам моралі. А мораль ця казала їй боротись з несправедливістю, не боятиь відповідальності і не приховувати почуття. Та ця книга - це не лише іторія Лєни. Це історія цілої країни, яка в мить стала незалежною, але не знала, що робити з цією незалежніістю. Та і зараз якось іще не вдалось навести лад з усим. Залишаються ті, хто продовжує керувати людськими долями по папірцям. І навіть не хочет розуміти, що робить щось нелюдеське. Залишились ті, кто продовжує закуповувати…

Такі-то бувають історії. Але історії, звичайно, бувають ще й не такі…

Дуже особлива історія. На мою думку, авторка створила дещо цілком особливе для української літератури. Принаймні, вона оригінально подає життєву історію-біографію дівчини, яка просто хотіла добра. Здається, нашій героїні зовсім не комфортно, коли поряд із нею немає тих, кого треба рятувати. І вона намагається всіх урятувати й обігріти: безпритульних (людей і собак), покалічених духовно та фізично homo sapiens. Навіть зовсім несимпатичну й нечутливу до чужого болю чиновницю Лєна теж жаліє, бо вона скалічіла. Картини, які вимальовує у романі Таня Малярчук, почасти здаються нереальними, але, коли придивитися пильніше, виявляється, що то ж про наш базар, і про наших можновладців, і про наших геніїв-бізнесменів. Просто таке…

Незвичайна книга. Здається, я вперше знайомлюсь з магічним реалізмом в українській літературі. І, здається, вперше, в книзі сучасного українського автора головне в сюжеті не кохання, не політика, не історія, а звичайне життя звичайної дівчинки. Хоча чому звичайної?

Лєна ще з шкільних років відрізнялася від своїх друзів. Взяти навіть те, що вона вперто не хотіла називатися Оленкою, попри те, що після проголошення незалежності всі раптом «полюбили» українську мову. І була надзвичайно дрбра. Що в кінці 90-их, що в наші дні, доброю бути не модно. І жаліти тварин, і інвалідів, і гудити можновладців - на таке теж не кожен здатний. І бути мов не від світу цього,- це не те щоб неправильно, це якось дивно. Тому Лєна і є чудо. Чудо людяності, чудо доброти, милосердя і співчуття. Чудо щирості,…

Захоплюючий початок, який нагадав радянське та перебудовне дитинство, плавно перейшов у філософствування про покликання людини, добро і зло. Стиль твору чимось нагадує мені трохи "проїджену" уже Люко Дашвар, тому оригінальності бракувало. Але загалом твір вдалий.

Книга вразила. Читаю я багато, але цей твір випав з шаблонного укрсучліту. Зазвичай жінки пишуть про любов, або ж, любов займає неабияку частину книги. "Біографія випадкового чуда" - виключення з правила. Ще одне виключення - теми, що піднімає авторка. В нас дійсно не прийнято говорити про інвалідів, адже люди повинні жити щасливо і оточувати себе позитивом. Інваліди ж випадають з цієї яскравої картинки світу. На кількох сторінках Таня Малярчук описала увесь абсурд нашої бюрократії та хабарництва. Звичайно, у владних кабінетах трапляються люди, які хочуть допомогти і намагаються це зробити, але це одиниці і вони все рівно не можуть змінити усієї системи.

Мені дуже сподобалась побудова твору, адже до останнього ти не знаєш від чийого імені ведеться ця чудернацька оповідь. Тут і спогади. І…

Мені досить навіть сподобалося. Події відбуваються в українському місті Сан-Франциско,яке вже, ну дуже, нагадує Івано-Франківськ). Трохи дивна дівчина Лєна намагається рятувати слабких і ображених.І не має значення чи це собаки, чи інваліди. Вона гостро відчуває несправедливість і не вміє ходити легкими дорогами,йде напролом,що не всім подобається. Правдиво показана байдужість і знущання держави як над собаками так і над інвалідами.Підозрюю,що цим авторка і зробила натяк,що для влади на одному рівні стоять і одні,і інші. Кінцівка якась така не виразна,як на мене і не надто реальна,але...у кожного автора своя фантазія. Читається легко,зачіпються болючі питання,тому прочитати варто. Зробити висновки теж. А от чи сподобається всім така книжка, однозначно-ні)