Закоханий чорт: історико-фантастичні повісті та оповідання (сборник)

Доволі нетипові книга про українську чортівню. Казка, але швидше за все для дорослих, бо про кохання та ще й заборонене. Цікаві і колоритні образи, красива і різнобарвна мова. Один дід розказав другому, що йому колись розказував інший дід. Випадково молодиця стає відьмою, а в неї закохується чорт на ім'я Трутик. До речі, це почуття виявилось для нього трагічним. Але дівчина не хоче так більше жити, а хоче прощення і звичайного життя. Це їй вдасться, але ж якою ціною. На русском языке. Довольно нетипичная книга о украинской чертовщине. Сказка, но скорее всего для взрослых, потому, что про любовь да еще и запретную. Интересные и колоритные образы, красивый и разнообразный язык. Один дед рассказал другому, то что ему когда то рассказывал другой дед. Случайно молодая женщина становится…

З дитинства страшенно люблю Гоголівську екранізацію "Пропала грамота" з неперевершеним Іваном Миколайчуком в головній ролі. По сюжету ці дві історії не перегукуються, але по атмосфері - навіть дуже. Принаймні, Марко проклятий в моїй уяві виглядав як герой Миколайчука. Олекса Стороженко, опираючись на усну народну творчість та українські фольклорні традиції, змалював образ неприкаянного козака, якого прокляли батьки за вчинені страшні гріхи, чим прирекли на вічні поневірянні по світу - гріхи треба "відробити" хорошими справами, керуючись виключно щирим бажанням робити добро. А наробив Марко зла, паскудства і жорстоких вчинків на кілька життів уперед, і таких препоганих, що навіть чорти його боялися. Думаю, все найгірше, що могли уявити люди тієї епохи, вони "приписали" герою легенд і…

Що таке на світі щастя? — спитав би я у дуже письмен­них. Частенько чуєш, люди кажуть: отой щасливий. Глянеш на того щасливого, а він тобі показує на другого, а сам жалу­ється на свою недолю. Зовуть щасливими і тих, що увесь свій вік нічого не дбають, як мій Павлусь. Бог їм усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у них є і чого їм треба. Зо­вуть і скупого щасливим, бо у його багацько грошей; а він, неборак, увесь свій вік стереже тих грошей, як рябко на лан­цюгу, ніякої користі з них не має — і голодний, і холодний, ще гірш од якого-небудь бідолахи. Ні, панове, по-моєму, той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав,— той, кого Господь благословив на добрі діла, що розкинулись вони по світу, як розрослась пше­ниця на добре виораній ниві..…

Оповідання, оповідки а-ля "з народних уст" дуже легко читаються. Ковтаються. Доступно, зрозуміло, іронічно, милозвучно, із відтворенням побуту, мови, характерів, вірувань. Читається як казка. Інколи мова переобтяжена перлинами народної мудрості, приказками, прислів'ями. Але вони вдало підкреслюють розважальність творів. Вдалий вибір для теплого осіннього вечора!