Динозавр : поезії

У принципі, не книжка навіть, а книжечка, що вповні відповідає новому фестивальному формату, де вже не патлаті дикуни стрибають на і довкола мікрофона, а одні люди допомагають іншим спільно насолодитися власною буржуазністю. Це, звісно, свідчення того, що ми не стали динозавром — не закостеніли, а пристосувалися до нових (і навіть приємних) умов. Що мене стримувало, що не давало розпочати цю оповідь? Можливо, саме це, надто помірна форма, від якої важко абстрагуватися, надто коли ведеться про поета, який серед інших своїх колег по літературній генерації найбільше заслуговує на підпілля, роздруківки і самвидавче поширення. На заборони, цькування, на зім'яті примірники з відірваними обкладинками. Такого вимагає безапеляційна громадянськість деяких Коробчукових текстів — «скромний працівник…