Кайдашева сім'я. Повісті (сборник)

Недалеко от Богуслава, коло Росi, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в'ється гадюкою мiж крутими горами, мiж зеленими терасами; од яру на всi боки розбiглись, неначе гiлки дерева, глибокi рукави й поховались десь далеко в густих лiсах. На днi довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоцi, зеленiють левади. Греблi обсадженi столiтнiми вербами. В глибокому яру нiби в'ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать нiби вправленi в зелену оправу прикраси з срiбла. Два рядки бiлих хат попiд горами бiлiють, неначе два рядки перлiв на зеленому поясi. Коло хат зеленiють густi старi садки. На високих гривах гiр…

Эту книгу читает моя мама, когда настроение ниже плинтуса. На спектакль не удается вытащить подруг "Потому что там рассказывают то, что творится у меня в семье". И перечитывая эту книгу год назад я горько-горько плакала... Помните, сватовство Мелашки, - тот эпизод когда Кайдашиха темечком об лудку ударилась? Пару лет назад гуляя по скансену Пирогово, выходя из подобной парувековой хаты, любуясь чистым лазурным небом, свежей зеленой травой, красными маками и чудесным видом я не вписалась в низко расположенный скат крыши. На вопрос врача "как Вы получили сотрясение мозга?" я честно ответила, - так же как Кайдашиха у Балашей. И все же…

було це ніби вчора... мені 10 років неділя відкриваю очі - мама якраз замішує тісто на вареники (у нас традиція - щонеділі вареники - всі разом ліпимо, сім"єю) а в школі - саме ця книга за програмою і от батьки ліплять - я читаю про Кайдашів вголос - і ми всі разом регочемо ))) такий теплий спогад про дитинство, один з найяскравіших п.с. (а вистава в київському театрі ім. І.Франка - одна з кращих!)