Кайдашева сім'я. Повісті (сборник)

Как миловидна украинская речь. Читаешь и зачитываешься, описание украинского быта... Главный герой - сильный человек, сумевший стать против власти. Самое завораживающее в нем, это насколько ему верят и подчиняется люди, где бы он не был. В своих книгах Иван Нечуй- Левицкий откровенно высмеивает священников, но в тоже время показывает истинную и неприклонную веру людей в Бога.

І сміх, і гріх... Іван Нечуй-Левицький - один з найгеніальніших письменників свого часу. Його твори відтворюють всі моменти життя селян в часи післяпанщини. Одним з найяскравіших творів особисто для мене став роман "Кайдашева сім'я". У творі ми бачимо не дуже заможну, проте й не бідну родину з села Семигори. Батько, мати та два сини трудяться на господі та у полі, намагаються вижити в тих умовах, що настали після розкріпачення. Як і в кожній родині, батьки хочуть щастя своїм дітям - Кайдашиха намагається одружить синів з багатими дівчинами. Ось першому дісталась саме така - із заможної сім'ъ, маэ придане, але разом з тим ще й характер. Така собі дівка "серце з перцем". І як наслідок - постійні чвари. Молодший син узяв собі дівчинку бідну й привітну. І тут би свекрусі зрозуміти становище…

Честно, читала по школьной программе. Было очень интересно наблюдать за событиями в жизни героев. Начинаешь гордиться за украинский народ, который боролся за свои традиции, за счастье своей семьи и счастливое будущее. Есть грустное, есть печальное... но в итоге мы получаем счастливый финал "та мир зі злгагодою".

Прочитав эту книгу,в голову сразу же пришла пословица:"С кем поведешься,того и наберешься".По-моему,это точная характеристика всей книги.Почему?А вот сейчас и расскажу. Вот жила себе Кайдашева семья,были отец-Омелько,мать-Маруся,и сыновья их-Карпо и Лаврин.Пришло время,Карпо взял себе за жену-Мотрю,хорошая девка была,с характером своенравным,но хорошая.Пришла она в новую семью,"повелась" с ними можно сказать,да вот и "набралась"!От кого?От Маруси!Та ведь когда панам,да разным богачам прислуживала,набралась у них замашек барских,да вот и решила хоть дома у себя кем-то покомандовать так,как командовали ею в свое время.Кричала она на Мотрю,ругала,работу почти всю делать заставляла,вот и не вытерпела Мотря,да и сама такой же сварливой бабой стала.Съехали потом Карпо с Мотрей в новую и…

Було би смішно, якби не було так сумно. Не знаю, може це моє органічне неприйняття конфліктів не дає сприймати те все написане саме як іронію, але маємо що маємо. Не смішно мені. Проте книжка - одна з найулюбленіших в українській літературі того часу. Нечую-Левицькому часто закидали повторюваність сюжетів, відсутність хоч якогось аналізу ситуацій. Але... Навіщо потрібен аналіз, колі перед тобою так яскраво, контрастно намальована українська родина, побут, відносини, конфлікти, все-все, як на картинці. Дивись, спостерігай, аналізуй, роби висновки. А які прекрасні пейзажі! А мова, а персонажі! Третій чи четвертий вже раз перечитую, і кожного разу з інтересом.

Читала ніби вперше (хоча насправді вдруге). Ну, знову та ж пісня: тяжке життя, злидні, панщина і все таке. Цього разу центральним персонажем виявився чоловік, що не зміг терпіти панського знущання і втік. Протирічне у мене до нього ставлення: ніби і бунтівник, ніби і не кориться, як більшість, що уже добре, але методи протесту у нього якісь... егоїстичні. Сам втік, а жінку з матір'ю залишив страждати далі. І тікав, і тікав, поки тепленьке місце не знайшов. Ніби і журився за жінкою, а на молоденьку задивлявся (дякувати, що хоч не одружився). Але, мабуть, такі часи були. Що ще зробиш? Тільки пана можна тихцем вночі відлупцювати. Цікаво було почитати про роботу рибальських ватаг - щось новеньке. Ну а взагалі, дуже яскраво малюється - саме з побутового боку - життя під час панщини, а потім…

Читати цю книгу варто було б, навіть якби вона й не вважалася класикою і не входила до шкільких програм. Нечуй-Левицький - такий автор, твори якого можна назвати "непроминальними". Я, коли читала, і сміялась, і плакала. Особливо було шкода тварин, які, за сюжетом "Кайдашевої сім'ї", постраждали внаслідок з'ясування стосунків між невістками і проведення межі (згадайте хоча б кабанчика). Шкода й людей, які ніяк не можуть ужитися між собою і роблять одне одного нещасливими. І ще: попри повагу до старших і важливість родинних зв'язків, одруженим дітям все ж краще жити окремо від батьків - перші помилятимуться, звісно, але принаймні на кілька непорозумінь між новоспеченими родичами стане менше.

Було б смішно, якби не було так сумно - так можна охарактеризувати цю повість. Персонажі яскраві, кожен з них самобутній й одночасно типовий, таке от поєднання непоєднуваного. Перечитувала три рази. Не втомлююсь дивуватися, до яких гротескних крайнощів доходить автор у змалюванні глибини безсмертного конфлікту поколінь. На фоні безкінечних сварок завершення історії виглядає неправдоподібним, але що ще лишалося автору? Не повбивати ж їх, вірно? Книжка точно варта прочитання, є над чим подумати й навіть над чим посміятися. Раджу.

Замечательная юмористическая семейная повесть, очень хорошо раскрывающая быт простых украинцев 19 века, их обычая и характер.

Вот я до сих пор удивляюсь, как автор смог так тонко и красиво передать украинский быт конца 19 - начала 20 столетия. Так красиво описать пейзажи, столь тонко - время, после исчезновения крепостного права, так иронично показать судьбу семьи, высмеивать жадность в такой ненавязчивой форме и... Действительно, мне очень понравилось. Книга с скрытой моралью. Всё показано в противоположностях. Мотря и Мелашка, Карп и Лаврин. (Нужно отдать должное автору, действительно хорошо подобраны имена героев). И всё в этой повести присутствует: и любовь, и вражда, и ненависть, и неуважение к родителям, и привязанность к ним, и крепкая дружба между братьями, и то, что может её разрушить.

Многие говорят, что их разочаровал конец. Мол, писателя муза покинула. Хотя я вполне согласна с концом. Должна же была…