Дім на горі

Є речі, котрі передаються в сім’ї від родича до родича, як сімейна реліквія. Це може бути годинник, книга, коштовності, або фотоальбом. А уявіть собі дім, котрий вважають родинним спадком. Тільки не думайте одразу в матеріальному напрямку. Трішки вийдіть за рамки власної фантазії і уявіть собі будинок, як щось живе. Де співіснують усі його власники. Теперішні, уже померлі і ще не народжені.

І дім цей на високій і стрімкій горі. А гора ця манить до себе. Вона нашіптує мелодії, котрі підхоплює стрімкий вітерець і розносить, ген далеко за ліса і луки. А травичка ніжно колихається в такт пісень жінки, котра сяє. І так це усе мило і красиво, що серце стискається від цієї ідилії. І буде це завжди, допоки не підніметься на гору котрийсь чоловік.

Та так нахабно увірветься у це чарівне місце. Усе…

Роман-баллада «Дом на горе»- одно из наиболее необычных произведений в мировой литературе. Но в украинской литературе подобные традиции были. Традиции сюжета, своеобразная философия, сочетание легенд, мифов, с реализмом, уходят корнями в культуру барокко и украинского площадного театра-вертепа, в наследие самого свободного мыслителя Григория Сковороды, в творческие эксперименты поэтов и писателей И.Котляревского, Н.Гоголя, Л.Украинки, М.Коцюбинского. Своеобразные языческие традиции персонификации природы, смешиваются в книге с чисто христианскими понятиями вечного противостояния Добра и Зла, Бога и Дьявола, а также темного и светлого в самом человеке. Роман необычно выстроен. Повесть — преамбула «Дом на горе» имеет реалистическую основу, но и в ней присутствуют необычные фантастические,…

Земля... це клубок, сплетений сіткою. Немає в ньому нічого даремного й марного, але не кожному дано це зрозуміти.

Цікава, незвичайна книга. Символічна, образна. Спочатку, поки сюжет не зацікавив, мені було нудно, а потім і на мене вплинула магічність книги. Вона складається з двох частин - повісті-преамбули "Дім на горі" і збірки історій "Голос трави".

Найбільше мене вразила повість-преамбула "Дім на горі", в якій розповідаються такі цікаві, з однієї сторони реальні, життєві, а з іншої - фантастичні, казкові історії. Історії жінок і чоловіків (але більше таки жінок), історії про те, що все повторюється і час ходить по колу; про те, що все вже давно, ще до нашого народження, було написане.

Життя героїв зображене в якомусь уявному світі, однак, якщо пригледітись, то можна зрозуміти, що той…

Оце перша й улюблена книжка Шевчука, яку я прочитала. Вперше - в одинадцятому класі. Вдруге - цього року. Твір не з легких, він глибокий, треба розбиратися. І героїв багато. Проте все чудово - мова, стиль, композиція, сюжет - все на висоті! Якщо зочете познайомитися з Шевчуком, зазирніть у дім на горі.

Таємнича, загадкова і химерна книга, сповнена різних захопливих і не дуже історій. Про кожну частину хочу сказати окремо. "Дім на горі" історія про жінок, кохання і родинні таємниці. Захопливо і дусі химерного роману. Читається дуже легко, слова переливаються в речення, котрі зливаються в тягнуче-приємну історію. Тут нема гострих сюжетних ліній і життєвих перипетій. зате є багато народної культури, звичаїв і таємниць. Кожний герой тут приваблює своєї неповторною історією, котрі сплітаються в життя одного села. А як реалістично і гарно описані тут краєвиди, так і хочеться зануритись у природнє середовище, покинути місто з його гамірним плином часу. Голос трави - це збірка історій, написаних одним із найцікавіших персонажів "Дому на горі" дідом Іваном. Про кожну історію слідувало б…

Книга цікава, читається легко, в ній є щось особливе, вона заворожує. Перша частина оповідає легенду Дому. Друга - створена із новел. Друга частина овіяна таємничістю, в ній ми читаємо оповідання написані козопасом Іваном Шевчуком. Ця книга вирізняється своєю особливістю серед інших творінь української літератури, це достойний приклад бароккової літератури, але вона не для кожного і в цьому її цінність.

Кидайте в мене що завгодно (каміння, капці тощо), але мені ця назва ще із років далекої юності, коли я цю книгу не могла вдень із вогнем знайти, обіцяла щось значно більше, ніж я отримала насправді. Зате я зрозуміла, що означає термін "барокова література" (нагромадження й химерності там більш ніж достатньо). Книзі притаманна особлива чарівність. І хтось, звісно, від неї у захваті. Переплетення вигадного й реального, потойбічного і поцейбічного присутні й створюють містичну атмосферу. Але особисто в мене склалося враження, що ця атмосфера постійно вислизає. Я навіть не можу до ладу це пояснити. Не можу сказати, що роман не сподобався. Просто було нуднувато. Це не вина автора. Варіанти: або це просто не мій жанр і стиль викладу, або я прочитала його запізно, або зарано. Хоча, звичайно,…