Марія

Такі книги завжди боляче читати... Вони після себе залишають якусь пустку у душі, від них болить і рветься серце...

Страшно не від якихось жахливих подробиць тих часів (а їх у книзі якраз не так вже й багато), а від почуття сташенної безвиході, яка не відпускає весь час читання цього твору. Безвиході не тільки окремої людини на прикладі головної героїні Марії, а, мабудь, всього народу. Як і Марія, так само і український народ: ніби тільки звівся з колін, набрався сил... і знов чиясь невидима зла воля кинула лицем у багнюку, опустила на коліна. Спочатку війна, потім революція, знов війна, Голодомор... І нема цьому ні кінця ні краю...

Страшний час і ще страшніші люди. Для них нема нічого святого, вони викреслять зі свого сердця маму й тата, вони будуть п'яніти від вседозволеності та…

Історія жінки з перших хвилин народження і до смерті. Вона пережила все: і радість, і смуток, і кохання, і розчарування, і війну, і голод, - але все мужньо подолала. На протязі всієї повісті Марія викликає неоднозначні почуття, тому що автор не зображує її повністю ідеальною. Вона звичайна жінка зі своїми перевагами та недоліками. Смерть батька під час виконання робочих обов'язків, а потім матері (від журби), доля наймички, коханий Корній на 7 років подається у матроси. Не знає, чи повернеться Корній, чи буде її кохати, тому виходить заміж за Гната, який до кінця життя кохатиме тільки Марію...

Так,це дійсно шедевр!!!Ми таких книг в школі не читали,тепер наздоганяю згаяне. Самчук просто таки майстер слова! Коли читаєш,то всі дієві особи постають поруч тебе, як живі,такі об.ємні,чути навіть їхні голоси,не знаю чи з усіма читачами "Марії" було таке,я в захваті і жалкую,що так пізно познайомилась с чудовим автором! Аби не теперішня шкільна програма,так і не знала б,що є такий письменник.На думці прочитати ще й "Волинь"

Очень страшная книга. Читала ее давно еще в школе, но прочитала от начала до конца не считая тех страниц где яростно были расписаны убийства и война. Голодомор, репрессии, жестокость и простые люди которые умирали от болезней из-за голода или убивали. Книга понравилась хоть и очень страшная..

Улас Самчук написав дійсно роман-хроніку життя українського народу, а в образі Марії втілено саму Україну. Марія - проста селянка, робітниця, мати і берегиня родинного затишку. Минають роки, зими змінюються веснами, люди працюють на рідній землі, плекають її, зігрівають любов’ю, а вона за це родить багато, годує своїх синів та дочок. І не потрібно селянам більше нічого, аби не забирали в них тієї землі-годувальниці... Але прокотилась війна світом і Марія втрачає у тій війні свого старшого сина Демка, надію і опору. Революція і "совєцкая власть" забирають середнього сина Максима, зробивши з нього більшовика і рідні батьки перетворюються для нього на "кулаків" та "контрреволюцію", забирає Максим у Марії і молодшого сина Лавріна, "зробивши" його петлюрівцем і заславши до таборів ГУЛагу.…

Это очень страшная книга, которая затягивает. Мне кажется что первые произведения Люко Дашвар написаны именно под впечатлением этого произведения Уласа Самчука.

Книга после которой не хочется ничего просить, а только благодарить жизнь за то, что у тебя есть. Вне зависимости, много ты имеешь или мало. Дни Марии. Много их было или мало. И радости, и горести, все пережила Мария.Но пришел голод, когда от отсутствия простого, обычного для нас хлеба люди сходят с ума в буквальном смысле. идут на отчаянные поступки. Последние 50 страниц книги читаешь замерев от ужаса. Кажется, что так не бывает, а оно ведь было, да.Не дай Бог еще раз допустить до голода. Я очень впечетлена.

— Тату! — кричить Лаврін. — Але ж ми козаки! Москва зруйнувала нашу Січ. Україна поверне козаччину… — Сіяти треба, хлопче… Козаки козаками, але поле не чекає.

Я не люблю и не умею писать отзывы на такие книги - это ведь судьба даже не одного человека, семьи или села - всего народа, всех людей, потому что сколько таких историй было и есть по всему миру!.. И, по-моему, такие истории всегда - вне времени и национальности. Страшное, страшное время - революция, война, голод - когда одни хотели грабить награбленное, другие - грабить тех, кто грабил награбленное, третьи - вернуть награбленное, а большинство - просто, как и раньше, хотело честно работать на своей земле, не ради выгоды, а ради своей семьи, ради самой земли, своего будущего. И чья была вина, что только этим, последним, ничего не…

А ось і ще один шедевр української літератури.Хоча цю повість і називають твором про Голодомор,але не це її головна тема.Ця книга про життя людини,жінки,звичайної селянки-українки,яка незважаючи на пережиті страждання прожила досить вражаючу кількість літ - 72 роки.У повісті Самчука яскраво відкривається уся сутність радянської влади,яка замість рівності приносила тільки смерть й голод. На самому початку прочитання твору,у мене з'явилось негативне ставлення до образу Марії.Ось що це за жінка,яка буду чи заміжньою ходила на вечорниці і фліртувала з парубками?Це зовсім не в'язалося с моїми стереотипами щодо порядної дівчини.Такої як,наприклад,Маруся з повісті Квітки-Основ'яненка або Наталки Полтавки Котляревського.І навпаки - дуже позитивні почуття до Гната.Вірного,люблячого й терплячого…

Цей роман - шедевр української літератури! Я вважаю, що сильнішого твору про голодомор немає. У творі описано жорстокість того часу. Особливістю твору є те, що твір охоплює не тільки період голодомору, а й усе життя Марії.

Очень сильно описан жизненный путь Марии. Рождение, страдания, все-все что она пережила.

Голодомор 32-33 года остается у нас в памяти как что-то, что было не с нами. Мы думаем о наших будничных проблемах - куда пойти, поехать, чем занятся... А людям просто не хватало хлеба. Хлеб был и гнил, но им его не давали....

Последние страницы повести - мурашки по коже. Нам нужно читать такое чтобы помнить, а помнить чтобы не повторить