Билет в одну сторону

Спочатку я не думала описувати враження від книги, бо сформулювати його в словесному варіанті видається дуже нелегкою справою, але з іншого боку, залишити поза увагою цей твір несправедливо, бо мені роман дійсно сподобався, навіть вразив. Тема, якої торкається автор, актуальна й болюча - це відкрита рана, крик душі. Як на мене, написано майстерно, тонко і гостро. Я не змогла знайти детальної біографії Наталі Костіної, але підозрюю, що вона моє безпосереднє відношення до землі, про яку розказує. Я не знаю, чому видавці книгу віднесли до розділу "Романи про кохання", бо вона далеко не є любовним романом у тому розумінні, до якого я звикла, але в якійсь мірі вона таки про Любов - віддану, щиру, безкопромісну, до людини, до близьких, до Батьківщини. Я від всього серця вдячна авторці за…

Эмоции зашкаливают... Я не знаю, как передать словами свои чувства. Эта книга - первая из тех, которые написаны о войне, которая рядом, о войне, которая близко... ХХІ век, расцвет цивилизации, а у кого-то за окнами - война - страшная, безжалостная, несущая смерть, боль, слезы! Вспоминаю свое мирное детство, юность, и мне становится не по себе от мысли, насколько внезапно все изменилось! Был мир, счастье, радость и добро - и вот так, в один миг, всё разрушили. Разрушили те, кому на этой земле не жить... Пропитали степи Донбасса кровью - и своей, и чужой. А кровь - она одинаковая у всех людей, вне зависимости от национальности и убеждений, а слезы - они тоже одинаковы у детей "там" и "здесь"... Война в моей родной Украине длится полтора года. Полтора года каждый день начинается и…