Фортеця для серця

І Олена Печорна, безумовно, теж... Неймовірна історія, яка здатна оживити кам'яне серце. Здавалося, коли всі подружки знаходили свою долю, обпікалися, були щасливими у коханні, Леся Райська мала єдину любов і на все життя - малювання. Пензлі й фарби завжди супроводжували юну художницю. Пензлями й фарбами вона, можливо, написала собі долю, прекрасну й гірку водночас. Дитинство дівчинки було не легким. Уявляєте, як жити з бабусею, бути позбавленою маминих поцілунків у чоло й татових жартиків про хлопців? От і я не уявляю. А Леся жила. Не зважаючи на все це, вона виросла дівчинкою з добрим серцем. Її вчинки не були позбавлені моралі, а якщо й нагадували щось дуже віддалене, то проти долі, панове... Я встигла полюбити Олену Печорну, якась вона близька, рідна, ніби подружка, яка зазирає в…

Для мене це геніальна книга! Таке відчуття, начеб-то не читаєш, а тримаєшся за одну-єдину струну і страшно поворухнутись, бо вона от-от порветься. Історія життя талановитої художниці Лесі вражає переживаннями, трагедіями, болем і щастям. Ще в дитинстві дівчинка залишилась зі своєю бабусею, бо її батько покінчив життя самогубством, а мама кудись зникла. Так боляче було читати про болючі згадки дитини, її сум за мамою. Лесю рятувало малювання. Цей талант передався дівчинці від мами. Спочатку бабусі не подобалось хоббі онуки, але пізніше всі звикли. Адже дівчина писала прекрасні картини. Леся присвятила своє молоде життя подругам, бабусі та школярам, бо викладала малювання у школі. Про себе вона забувала. Лише мовчки мріяла та малювала. І ось прийшло кохання. Справжнє. На жаль, через…

Вони були скрізь удвох. Повсякчас, щомиті, як навіжені. Немовби за хвилину світ подібно до сонця міг скотитися в безодню океанських хвиль. Неквапом блукали вуличками, хотіли торкнутися поглядом кожного куточка й квіточки. Їздили велосипедами. Наввипередки, щоб вітер в обличчя. Навіть діти заздро дивилися вслід. Шукали черепах і писали на панцирах уявні імена. Чекали на відплив, щоб пройтися рифом. Куштували десятки незнаних страв, годували одне одного з рук. Плавали в басейні, аж поки на шкірі починали бігати мурахи, ішли танцювати на невеличкому майданчику серед вогників. Милувалися місяцем, круглим, велетенським. Обом здавалося, що тут він має інакше обличчя. Потойбічне. Упивалися ніжністю до повної знемоги. Засинали в обіймах. Прокидалися, шепочучи крізь сон: - Ти тут? - З тобою. -…

«Оточіть серце мурами - і воно забуде, що таке любов… або навчиться бачити крізь стіни»

Книга «Фортеця для серця» це роман-картина, це живий витвір мистецтва, що наповнений життєдайною потойбічною силою. Картина ця приковує погляди, захоплює увагу та довго тримає в полоні. Молода художниця, справжній митець, Леся може намалювати життя таким як воно є. А яке воно є те життя? Життя це боротьба зі смертю, з безгрошів’ям, з несправедливістю. Леся може розмалювати сірі будні в живі яскраві кольори, подарувати дітям казку і вдихнути життя в неживе. Пощастило ж учням з вчителькою малювання!

Леся сирота, яку виховала бабуся, вона щедро повертає тепло й піклування всім, хто про неї дбає: і бабусі, і тітці, і подрузі. Вона справжній генератор доброти і добрих справ. Іноді, читаючи, ловила себе на…