Обережно, діти!

Оцінка виявилась неочікуваною. Книга починалася красиво. Вона смішна, добра і мила. Але вже десь з тридцятої сторінки у мене в голові крутилося класичне: «Не вірю!» Ну не вірю я, що бувають такі діти з таким мисленням. Не вундеркінд, звичайна дитина, але дуже-дуже розумна … дорослим розумом. Скажемо так - авторка з героєм «переборщила». До речі, в повісті є це слово;) Марк його не знає, але вважає, що це щось не надто хорошо. Так воно і є в принципі. Трішечки, але є.

Повторюю, книга непогана, але до неї була прочитана «Манюня» Наринэ Абгарян , і «Счастье Муры» Наринэ Абгарян , і навіть «Семён Андреич. Летопись в каракулях» Наринэ Абгарян , яка програвала на фоні двох перших. Сумно, але цю книгу з ними навіть порівнювати не варто. Марко мені здався трохи фальшивим. Такий собі…

Чудова, добра та світла книжка! Я чомусь рідко читаю дитячу літературу, а тут трапилась така нагода і я не пошкодувала! Настрій підіймає однозначно. Я же це все-таки було класно - бути дитиною. В її очах все таке велике, нове, цікаве, зовсім інакше. Очима маленького хлопчика ми бачимо дорослих, садочок, школу, його ігри та розваги. А як весело розповідається про відпочинок у селі! Не обійшлося тут без повчального аспекту - книга має великий виховний потенціал, хоча і розповідає про різні пустощі. Хлопчик наприкінці намагається стати справжнім чоловіком, в цьому йому допомагає дідусь, котрий розкриває йому деякі таємниці. Українська дитяча література точно варта уваги!

Купуючи цю книгу мала надію, що вона буде не менш цікавою ніж твори незрівнянної Астрід Ліндгрен або може перевершити Марію Парр. Наївна мрійниця… Хоча стиль книги дещо нагадує «Тореадори з Васюківки». Чого, на мою думку, не вистачило книзі ? Найголовнішого – відчуття правдивості. Не полишала думка, що доросла тьотя-педагог з стажем, вирішила написати такий собі підручник по «правильному користуванню дітьми» в художній формі. Дуже не сподобалися згадки про президента Януковича і канал «1+1». Навіщо, це же не сатира. Хоча, відверто кажучи, книга не погана і я поставила все ж «4 зірки», бо «3» якось мало, хоч серця книга і не торкнула. Але думаю, вона обов`язково знайде своїх читачів, бо вистачає і пригод, і сміху, і суму.

Щодо змісту, мова йдеться про хлопчика Марка, його батьків,…

Кажуть, що щасливою є та людина, яка через туман щоденних проблем зуміла зберегти в душі крапельки дитинства… У книзі дуже влучно передані періоди розвитку дитини у вигляді яскравої розповіді головного героя Марка. Читається легко, і з кожною сторінкою стає все цікавіше. Зобразити все так цікаво і позитивно може тільки справді талановита людина. Дякую за ще одну «второвану стежинку» в дитинство!

Маю хорошу звичку - практично завжди обираю книги для читання сама. Але цю книгу мені дала почитати моя подруга. Ми з нею вже не молодшого шкільного віку, проте обидві отримали неабияке задоволення від прочитаного. Особливо хочу відзначити головного героя - Марка, який втілює образ дитини-живчика, котра постійно перебуває у процесі пізнання. Цей процес супроводжується колоритними описами і роздумами, які мимоволі повертають читача в дитинство. Дякую авторці за чудову мандрівку!!!

Прочитала із захопленням, на одному диханні!!! І відразу виникло бажання поділитися книжкою з друзями, щоб вони теж отримали масу задоволення! Тепер до улюблених персонажів дитячої літератури приєднається непосидючий і кмітливий хлопчик Марко…Його безпосередність та допитливість змушують навіть дорослих читачів по-новому подивитися на вже знайомі речі очима СУЧАСНОЇ дитини за що велике спасибі авторці!!!! Знаю напевне, що "Обережно, діти!" подобається як малечі, так і підліткам (маю таких читачів удома ). Вони затамовують подих, сміються і чекають, що буде далі, тому що для них Марко справжній, а його пригоди - реальність!!! А якщо дитина вірить книжці – значить написана вона щиро, з любов’ю і просто талановито)))

Кумедні пригоди, які траплялися з нами в шкільні роки, в дорослому житті згадуємо з усмішкою. Спогади гріють нашу душу і переносять у світ безтурботного дитинства. Книга М.Ткачівської є цікавою як для дорослих, які зможуть повернутися, хоча б на мить у дитинство, так і для дітей, які впізнають себе на її сторінках. Адже написана вона легко і доступно, без образ і насміхань, з великою любов’ю до дітей!

Мені дуже сподобалась книга Марії Ткачівської. Кожна історія є веселою і смішною. Дітям цікаво читати таку книжку. Вона буде чудовим подарунком для мого маленького онучка.

Дуже легко й швидко була прочитана мною ця книга. Разом з маленьким хлопчиком-філософом з задоволенням згадала своє дитинство, часточка якого, зрештою, назавжди залишиться у душі кожного з нас. Цілком правдиво описані типові історії з дитинства. Згадую, як однокласники залазили у шкільну шафу, як «бавилися весілля», одягаючись в одяг дорослих, як у ділових дитячих розмовах хлопці завжди давали «слово пацана». Дорослі думали, що ми малі й нас можна задурити, але ж ми знали, що ми насправді вже дорослі, лише, коли дійсно нема виходу, «то нічого не поробиш мусиш надіятися на батьків». До речі, не можу погодитися, що Марко – це шалапут, на маю думку, це навпаки дуже кмітливий розумний хлопчик з добрим серцем і щирою душею, який логічно міркує у кожній ситуації, як ось згадується епізод,…