Весенние игры в осенних садах

"Весняні ігри в осінніх садах" Юрій Винничук
Це просто "щось з чимось") Так вже получилося, що саме з цієї книги я розпочала своє знайомство з автором. Стиль та манера написання Юрія Винничука мені дуже сподобались. Хочеться сказати "пише як співає" Фантастичні звороти, порівняння і всі оті писменницькі штуки. Надзвичайно приємно читати автора і відчувати, смакувати, кайфувати від нашої солов'їної. А тепер про саму книжку. Зразу хочеться відзначити що це твір для дорослих. Страшенно відвертий та безсоромно хтивий. Цю книгу  хотілось читати і водночас відкинути від себе подалі. Вона  відвертає і приваблює. Це наче чудова цукерка у фантику який тобі не подобається. Книга про сексуальні відносини автора з його паннами, про його пошуки виходу з депресії, про щось вишукане і гидке водночас,…

Постійна пиятика, безперервний блуд та розбещення неповнолітніх, крадіжки автомобілів, бандитизм, невпинні побрехеньки головного героя, загравання зі смертю, богохульство, схиляння до самогубства – і це ще неповний «послужний» список цієї книжки. До речі, на неї варто було б поставити якісь вікові обмеження, але видавці про це, чомусь, не подбали. Із того, що сподобалось – безперечно, «фірмова» Винничукова мова та цікава сюжетна лінія, яка десь на середині книжки все-таки продирається до читача крізь дикі непросвітні нетрі з безчисленних актів любощів. Чим ближче до розв’язки, тим на дальший план відходять всі ті сороміцькі сцени, а під завісу вони і взагалі стають поодинокими. Друга половина книжки читається одним духом в непереборному бажанні дізнатись нарешті відповідь: до яких все ж…

Читала я "Мальву-Ланду" и понимала, что язык мне по душе, а содержание не очень - уж как-то много секса неоправданного и странного. Так вот! Официально забираю свои слова обратно - в "Мальве-Ланде" секса и нет практически по сравнению с этой книгой. Не зря в книгах, которые рекомендовали читатели этого романа, значится несколько выпусков "Эммануэль". Хотя язык и тут хорош.

Вот удается Винничуку удерживаться от вульгарности. Правда, иногда это получается у него через почти что комизм. Но таких описаний сексуальных актов и половых органов я больше ни у кого не встречала.

А вообще книга о том, как мужика в районе сороковника бросила жена, и он поставил себе цель совокупиться со всем, что двигается, принадлежит к женскому полу и не достигло 30 лет (а лучше 25, хотя нет - 20). И вот всех этих…

Як завжди Винничук не розчарував. Чуттєва, відверта, інтимна розповідь про галицького гульвісу, письменника Юрія Винничука. Коханки змінюють одна одну, в кожному наступному розділі описи відверті, не позбавленні чудового гумору з нотками цинізму та сарказму, який притаманний автору і в інших творах. І все це фірмовою галицькою говіркою.

Ось таке, здається, легке чтиво, але не все так просто. Кінцівка несподівано вразила. Тут ціла філософія про сенс життя та смерть. Неочікуваний кінець із глибоким змістом, який не дав заснути до ранку та викликав мурашки по тілу.

Рекомендую всім любителям творчості Винничука і тим, хто буде тільки розпочинати своє знайомство з його творчістю. Як завжди чудово)

В принципі, нічого нового, такого, що вже тут писали, я не скажу, але промовчати не можу. Неочікувано відверта книга. Навіть анотація не підготувала мене до неї. Загалом справа не тільки у відвертій еротичності (але і в ній також). Наскільки відверто, без прикрас показана чоловіча суть - ось в чому річ. Погана чи ні, але така як є (принаймні власний досвід підтверджує). Тобто у надбудові можуть бути багато красивих і гідних понять (так написала, ніби та основна сутність повна протилежність:)), які романтичні особи різної статі сприйматимуть за чисту монету, але краще не обманюватись на цей рахунок. Ну і таку "смачну" мову не часто зустрінеш. Так вийшло, що я помилково (де були мої очі) спершу купила книгу російською. Коли це помітила, то розчаруванню не було меж і книгу я навіть не…

Гм... Хм.... Еммм.... Довго я думала, яке ж враження на мене справиля ця книга. За нею можна зняти фільм, комедію, таку, як останнім часом знімають в Росії, в цетрі уваги де знаходиться такой собі мачо-розбиватель сердець, серцеїд, спокусник, який мстить всім і вся. Що мене найбільше зачудувало в цій книзі так це її мова. Як же класно вона написана! Я стільки слів нових для себе взяла з галицької говірки, це неперевершено! Не знаю, як тепер буду ставитися до дієслова "грати":) Щодо сюжету. Така собі історія про розбите серце, яке почало розбивати інші серця. Читати легко, приємно, дійсно, як зауважив автор на початку роману, такої літератури в Україні зараз мало. Це не якісь там "50 відтінків сірого", це дійсно якісна література, приправлена цікавим гумором, написана добірною мовою,…

Ой... Почитати Винничука, так його життя - то лиш саме грання та шампан у величезних кількостях! Мені сподобалося. Трохи незвично та неочікувано. Протягом більшої частини книжки здавалося, що то все є опис молодецьких походеньок галицького пана холостяка, такого собі письменника-батяра. А у кінці сюжет робить такий різкий ривок, ніби у прірву. Перегорнувши останню сторінку, я довго дивилася на палітурку із думкою: Ого!.. Ну нічого ж собі. А хто би подумав...

Чудова ілюстрація-підтвердження, що чоловікам потрібно тільки одне :) Грати, грати, і знову грати. Без зупину і розбору. Дівчина важлива лиш як об'єкт. І хоч автор божиться, що це все сталося через дружину, яка його покинула, щось не віриться. Мовляв, вона завжди його підозрювала, то ж треба колись починати. Але варто почитати хоч би Груші в тісті (на хвилі захоплення від яких я і взялася за цю книгу), які теж автобіографічні, як починаєш сумніватися. Проте не варто думати, що книга лише про секс і вільне життя холостяка. По-перше, життя це досить веселе і несумне. Коли, приміром, автор починає поряд з однією дівчиною згадувати, що він казав іншим двом, аби не переплутати, або як знайомиться з батьками, які свято вірять в його «чесні» наміри і намагаються навернути на праведний шлях,…