Маска

Ця неймовірна книга стала для мене першою прочитаною у Володимира Лиса і щонайпевніше не останньою. Вражаючий пригодницький роман про одного із найнебезпечніших злодіїв 18 ст. звісно особистість вигадана, але змальована надзвичайно реалістично. Історія життя, історія успіху та падіння. Як могла одна людина прожити стільки життів? Вигадати стільки афер та здійснити стільки злочинів? Не зважаючи на всі здобутки та перемоги у його житті не вистачало одного, вірніше однієї єдиної, яка б зрозуміла і полюбила. Дуже цікаво було читати про пригоди, кохання, ненависть та зради на тлі історичних подій. Вразило те, (що для тих часів було характерно, але разом з тим ще страшніше) - що легше було вбити байстрюка, ніж визнати його своїм нащадком. Ця книга стала для мене своєрідним відкриттяям…

Скажу вiдверто, прочитавши рецензii на книгу i пам'ятаючи захват вiд "Столiття Якова", чекала вiд роману бiльшого. Вiд колишнього крiпака Прокопа Марушка (здiбного i не по роках кмiтливого як каже сам автор) я чекала мабуть мужнiх дiй i хоча б якогось вiдчуття справедливостi, але отримала iсторiю натурального, безсердечного вбивцi, садиста (бо iншого слова i не пiдбереш - згадайте його вчинки по вiдношенню до коханих жiнок), який озлобився на свiт незрозумiло за що. Скажете, що вiн став монстром через вчинок Гелени по вiдношенню до Яринки? Не вiрю. Якби вiн ту Яринку так кохав, то не грабувати i вбивати кинувся б, а залишився iз нею хворою i обездоленою. Тут до речi вилiз ще один ганж. Хто читав, пам'ятає, що Яринка була ув'язнена пiвроку i вийшовши на свiт Божий побачила Прокопа.…

Ще один майстерний роман від чудового сучасного українського письменника Володимира Лиса. Історія неординарної людини, що мала не менш ніж п’ять масок, п’ять облич і п’ять вигаданих? ?? історій життя. Трагедія незвичайної людини, що потрапила в пастку Долі, народившись кріпаком. Драма втраченого та нерозділеного??? кохання в шаленому вихорі історичних подій.

Коли ти винесла йому води, - писала графиня Ядвига своїй дочці Пауліні, - я дивилася, як твій батько, так твій справжній батько, прости мене Пауліночко, якщо зможеш, бо я не можу без цього визнання померти. Я дивилась тоді як він п`є, а випивши, вклонився тобі. Здавалося, цілий світ стискається до однієї малесенької грудочки, і ця грудка стискає мені горло, не даючи закричати.

Скажу чесно, після прочитаного роману «Століття…

Взявши в руки цю книгу я навіть не очікувала, що вона так мені сподобається. Неймовірно захоплюючий історичний детектив з цікавим сюжетом і зовсім неочікуваною розв’язкою. Неймовірно гарна мова твору, детально прописані образи та сюжети. Здається, не втрачена жодна подробиця. Від книги просто неможливо відірватися. Як тонко автор зобразив образ Прокопа, такий собі український Зорро. Він розумний, сміливий, але, водночас не позбавлений самовпевненості, що потім його й привело до біди. І, не дивлячись на всю його показну жорстокість, серце його буле не закрите для почуттів. Також вразив слідчий Слєпньов. Продиратися через хащі брехні до правди було зовсім не легко. Але він ризикував, щоб дізнатися правду, якою б вона не була. Та все ж і в нього було серце, яке іноді перемагало здоровий…

Книга мене трохи розчарувала, тому що всі попередні книги Лиса мені сподобалися набагато більше. Жанр можна охарактеризувати як історичний детектив. Але як на детектив не вистачає динаміки і інтриги. В цілому ж у мене немає відчуття даремно потраченого часу на прочитання цієї книги - а це вже не мало.