Ярослав Мудрый

Роман сложный. Для неподготовленного, а тем более привыкшего к экшену, приключениям и прочим динамическим сюжетам читателя он с большой долей вероятности окажется скучным, громоздким, затянутым, занудным.

Роман необычный. Потому что несколько сюжетных линий, между которыми пропасть почти в тысячу лет. Да они связаны общей идеей, но никак не влияют друг на друга. Поэтому непросто понять, зачем автору понадобилось строить такую внушительную конструкцию.

Роман монументальный. И это прекрасно. Историческим в классическом понимании его назвать нельзя. Но автор проделал колоссальную работу по части фактического материала. И отвлечённые (казалось бы, но нет!) исторические пассажи — прекрасны и безупречны. Загребельный мастерски детализирует жизнь прошлого, не оставляя воображению читателя никакой…

Починаєш читати, з настроєм: «Ось переді мною Загребельний, значить історичний роман, про якусь важливу подію для України». Читаю собі спокійно і тут десь за сторінок 40 перестаєш розуміти, що відбувається. Що таке робиться, куди зникли вже відомі персонажі і з’явились якісь зовсім інші і не тільки в цьому проблема, а і в тому що це зовсім інший час, і не банальні 10-100 років, а одне тисячоліття. Історія давня, що розповідає про хлопчину Сивоока, переносить нас у часи перед хрещенням Русі, важливий період у житті країни і розповідає про подію, що надзвичайно вплинула на розвиток України. Автор старається не мучити простою викладкою історії, а перемішує її, явно що вигаданими, історіями але настільки якісно написаними, що довгий час перебуваєш в полоні хибних думок. І навіть Вікіпедія,…