Рецензии на книги — Владимир Рутковский

Неймовірні пригоди юних козачат продовжуються. Грицик і Сашко подорослішали і вже самі стали прикладом для наслідування малим хлопчакам.
Винахідливий Телесик, який вчиться навіювати думки. Сміливий Швайко, який таки народився у сорочці. Та невгамовні татари-кримчаки та ногайці, які ніяк не хочуть жити у мирі.
Чудова можливість отримати справжнє задоволення.

То, что на эту чудесную книжку нет ни одной рецензии, ужасно грустно. И еще более грустно, что, судя по всему, с 1981 года «Бухтик» не переиздавался, и у современного ребенка не так уж много шансов познакомиться с историей Оли, Сережи, Бухтика, Чары, Омаши, Барбулы и других чудесных людей и нелюдей, а история того определенно стоит.

Во-первых, книжка очень добрая и человечная. Кто-то может сказать: «Все сказки – добрые, эка невидаль!». Но «Бухтик» мне импонирует своей «несказочной», чисто человеческой добротой, тем, что «волшебство» (которого в чистом виде в этой странной сказке вовсе нет) творят не феи и колдуны, а обычные люди, взрослые и дети. Рутковский на живых и ярких примерах показывает, как можно превратить обычную (и даже грустную) жизнь в увлекательную, волнующую и…

Кожні чотириста літ прокидається страшний Змій Горинович і вирушає на полювання. Разом зі своїм другом Костієм Безсмертним вони не тільки розбишакують по довколишніх горах, а й викрадають хлопця, який приїхав у гості до карпатських родичів. На допомогу людській дитині приходять герої з попередніх казок Володимира Рутківського

- так починається анотація до цієї казки.

На жаль, в житті все набагато складніше, страшне стерво прокидається кожні сто років, а то і менше. І тоді не просто йде викрадення людей, йде винищення цілих націй, знищуються міста і села заради его однієї недолюдини.

Та давайте про казку. Знайомтесь - Щирик, дракон зі Змієвої гори (не плутати з островом). Віш ще зовсім маленький дракончик, навіть крил немає, а тому потребує захисту і навіть няньки. Звичайно, перше йому…

Дикое желание почитать что-нибудь на украинском и абсолютное доверие издательству "А-ба-ба-га-ла-ма-га" сыграли со мной злую шутку. На пару дней я выпала из жизни - на все вопросы домашних отвечала невнятным мычанием, дела (даже неотложные) забросила, есть не готовила, квартиру не убирала. К сожалению, это еще не конец моего отвратительного поведения, ибо "Джури козака Швайки" - это только первая часть потрясающей трилогии Владимира Рутковского. У меня впереди еще два увесистых кирпича! Ура!

Почему я кричу "ура" и бросаю в воздух чепчик? Да потому что это наш украинский Гарри Поттер! И только отсутствие рекламы, небольшой тираж и украинский язык, которым, к сожалению, владеют не все, не позволили этой книге повторить успех знаменитого сериала Джоан Роулинг. Эх, жаль... Здесь есть…

Ви думаєте Баба Яга - то старезна старушенція, розпатлана, брудна, з мітлою, в ступі і обов‘язково з чорним котом за плечима? Ну, в принципі ви не помиляєтесь. Та Ядвіга Олізарівна б‘є всі стереотипи. У неї надзвичайно сумне минуле, і в її котяри Аристарха теж. Насправді, вони дуже нещасні і самотні. А Аристарх за все своє котяче життя навіть молока не коштував, що там вже говорити про ковбасу і масло. І недобрі справи вони роблять не тому що злі і люблять пакостити, просто так того потребують правила нечисті.

А раз у 88 років, кожна поважаюча закони нечистої сили Баба Яга, повинна вибрати собі ученицю і навчити її відьомських справ. Вибір Ядвіги Олізарівни падає на дівчинку Таню із села Горобці, що живе з хворою бабусею. Але навіть магія і чари не могли передбачити того, що в Тані є…

У час коли Русь ставала Україною, а княжа дружина вже відійшла в історію. На горизонті замайоріла козацька доба. Січ почнеться з простих відчайдухів-сміливців та таємничих характерників. Рідна магія, що залишилась лиш в байках, колись була живою та пронизувала буденний світ. Та як сказав старий ворожбит

"У просторі... ніщо не щезає. Хіба що в ньому все перемішалося - і живе, і мертве, і минуле, і майбутнє. І щоб відібрати саме те, що тобі потрібно, треба дуже уважно вслухатися в світ..."

І Ви спробуйте побачити у цій історії щось більше, відчуйте себе характерником. Або справжньою козачкою, як Ждана. Обирати шлях легше, коли знаєш де він починався. А питання війни та дружби з сусідами, нажаль і досі актуальні. Змінюється світ та чи змінюємося ми?

В времени когда Русь становилась…

Неймовірно захоплююча дитяча книжка про зародження козацтва в Україні. Герої живі, об'ємні і, без сумніву, викликатимуть бажання в маленьких читачів-хлопчиків ставати такими ж хоробрими, відповідальними, як Грицик та Санько. А в ідеалі навіть і на самого Швайку. На мою думку, автор достатньо детально розповів про суспільно-історичні умови в Україні того часу, адже з цієї книги можна дізнатися не лише про козаків (особливо про характерників - тему, яка завжди мене цікавила), а й про панів і татарів, що псували життя селян у ті непрості (коли вони й були простими?) часи. Достойна книга для програми з української літератури для 6 класу. Щиро радію з того, що вдома на мене чекають книги-продовження цієї чудової пригодницької історії.

Для тех, кто читает на русском

Невероятно увлекательная…

Замечательная современная (в смысле не народная, а написанная современным автором) сказка. С доброй нечистой силой и хорошими добрыми детьми. С междусобойными приключениями и тех и других. Со сказочным добром и не менее сказочным и потому слегка понарошечным злом. Немного запионеренная, ну так и время такое было — ещё вовсю пионерское (книга 1988 г.). Несмотря на постоянное присутствие "в кадре" нечистой силы сказка получилась улыбистая и даже с хэппи эндом. И не без слегка назидательных смыслов, причём адресованных не только ребятам пионерского возраста, но и взрослым тоже.

Вот читал менее чем двухсотстраничную книжку и то и дело вспоминал мультик про умельца-пионера и Бабу-ягу (интернет подсказал название — "Ивашка из дворца пионеров", 1981 г.), потому что по настроению и картинкости…

Основные впечатления от этой трилогии я уже изложила в своей рецензии на первую часть "Джури козака Швайки" , но хотелось бы остановиться на некоторых моментах: а) замечательно показано взросление одних персонажей и старение других. Между действием первой и второй книг прошло несколько лет, и это не могло не отразиться на героях. Написано все реалистично, подмечено тонко - пять баллов. б) нет никих намеков на слепой национализм по типу "украинцы - хорошие, все другие - плохие". Очень жаль, что некоторая литература о делах давно минувших дней грешит этими перегибами. А здесь все так, как в жизни - нет плохих или хороших народов, есть только плохие и хорошие люди, причем в равных пропорциях и здесь, и там. Лично для меня этот аспект очень важен. в) иллюстрации меня покорили! Они…

Дуже рідко, на жаль, буває так, щоб друга книга серії не поступалася першій. На щастя, цей стереотип не спрацював для 2 книги тетралогії Володимира Рутківського, за яку автор у 2012 році отримав Шевченківську премію. Книга дійсно дуже цікава. На правду, вона видалася мені навіть кращою за першу частину: там ще тільки "розхитувалися", була своєрідна спроба пояснити юним читачам, чому козаки опинилися "за порогами". Друга книга - це справді розповідь для допитливих, тих, хто не може спокійно спати, міркуючи про те, що ж відбулося далі з героями. Власне, для таких, як я) Ця книга цікавіша, бо герої змінилися, виросли фізично й морально. Бо це як зустріч із давніми гарними друзями, які ладні на відчайдушні героїчні вчинки, які завжди підставлять дружнє плече й допоможуть. Це хоробрі воїни,…

Десь на шляхах дитинства я розминулася з цим твором Володимира Рутківського, проте нині разом із донькою із задоволенням прочитали цей твір. Здавалося б, про бабу-ягу вже сказано все: дітей краде, на мітлі/в ступі літає, чаклує, робить усіляку шкоду та має чорного кота. Автор пропонує нам поглянути на цей казковий персонаж зовсім інакше, замислитися про те, чому легенда зла бабця, власне, стала злою. А ще - відчути, яку силу має добро. Бо ж треба тільки дати відчути тим, хто поряд, що значно приємніше відчувати прихильність людей, аніж ненависть. Останнім часом дуже хочеться гарної дитячої книги, яка залишає в душі приємне тепло. Ця книга саме така.

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

Где-то на дорожках детства я разминулась с этим произведением Владимира Рутковского, но сейчас вместе…

Надзвичайно цікава книжечка! На її сторінках оживають водяники, лісовики та русалки. Оживають не для того щоб лякати, а для того щоб дружити ) Приїхавши на відпочинок до санаторію, двоє друзів і не сподівалися на те, що чекало їх у цьому мальовничому загадковому місці. А чекало на них неймовірне знайомство та захопливі пригоди. Я, в свій час, відірватись від цієї казки не могла )

Гарне продовження історії славетних джур, проте, зізнаюся, для мене менш яскраве, аніж попередні (особливо - друга) книги серії. Те, що настільки привабило мене у другій частині тетралогії (містика та ілюстрації), виявилося набагато "слабшим" у цій книзі. А ще - наші джури вже стали козаками, мають власних джур, а їхні пригоди дуже схожі на екшн, від якого перехоплює подих. Справді цікава книга про козаків - борців за свободу. Роман закінчився з перспективою на продовження (і в папері воно вже існує), тож колись обов’язково прочитаю четверту частину тетралогії, яка справді стане завершальною. (Хоч від письменників можна - і треба - чекати будь-яких сюрпризів)))

Джури козака Швайки - це відмінний історично-пригодницький роман для тих кому цікаве козацтво. Тут є все: подорожі та чудернацькі пригоди, таємниці і бої з ворогами, справжні герої та зрадники. Важко навіть сказати чого бракує, хіба підходящого читацького віку. Такі книги маю траплятися юнакам, коли вони ще шукають героїв за якими можна слідувати і яких можна гратись з друзями у дворі. Та загалом книга написана гарно і має в собі якесь світло, добро. Читається легко і я обов'язково куплю продовження. Окремо варто відмітити ілюстрації: Максиму Паленку вдалось не тільки першокласна обкладинка але й загалом вся історія та найцікавіші моменти. Малюнків у книзі багато і всі вони влучні та гармонійно поєднані з оповіддю.

Источник

Я просто в захваті від усієї цієї серії. Книжки про дівчаток, які виявляються зовсім не такими вже й янголятками, як могло здатися на перший погляд, - це просто мрія!

Мені дуже сподобалася історія про десятирічну дівчинку Ганнусю, якій довелося їхати в село Воронівку разом зі знайомим її мами, який не дуже любить дітей. І саме у цьому селищі починаються всі неперевершені пригоди: і відро з колодязя кішкою витягають, і бульдозер на металобрухт здають, і за куркою женуться. Тут знаходять нових друзів, сваряться, миряться, радіють і мріють про те, щоб це літо ніколи не закінчувалося. Але це, на жаль, неможливо. І друзям доведеться роз'їхатися. Але ніхто ж не говорить, що це їхні останні канікули разом...

Дуже мила і добра та трохи наївна історія, яку хочеться читати далі й далі. Добре, що я…

Хоть и не в моих правилах, но рецензию напишу только на русском может со временем и второй вариант будет. Вот было бы мне 12-17 лет и была бы я мальчиком книгу бы отправила в любимые. А так это просто отличная книга для подростков, которая знакомит с зарождением казачества на Днепре. Есть упоминание об острове Хортица. Обычно в учебниках истории все факты подаются очень сухо. И все что я сейчас знаю об истории мира это больше заслуга книг, чем моих учителей. Хотя последний учитель у нас был отличный, поэтому историю 20 века знаю лучше всего. Здесь есть и набеги татар, взятие людей в плен, получение за них ясыра. Здесь есть и помещики, которые тоже не прочь получить свою часть из добычи. Есть Тышкевич, который и вашим и нашим, а главное для него блеск золота. Но если бы было только…

"Як невидимий ящір, кігті випустив дріт. І летить птеродактиль, він тепер вертоліт". Ліна Костенко

Якби Рутківський, з яким я познайомилася лише днями, трапився мені у віці 10-12 років, я була б вражена, приголомшена, заскочена зненацька і далі в тому ж дусі. Жалкую, що моє дитинство минуло без нього. І, водночас, я щиро переконана, що кожна книга знаходить нас саме тоді, коли ми цього потребуємо. Не зарано і не запізно, а саме вчасно. Як тільки такі різноспрямовані думки уживаються в моєму мозку - важко сказати, одному Богові відомо, напевно. Але оскільки прощалася я із книгою не без жалю, - скажу вам відверто, - то, мабуть, вона знайшла мене тоді, коли треба було. Початок вразив не дуже, а от за подальшим розгортанням подій спотерігала з цікавістю. Школяр Вітько Бубненко, збираючи…

Як думаєте, може бути книга занадто захоплива чи занадто цікава? Я от після цієї книги, думаю, що так - може і це в найкращому сенсі. Неочікувано, небезпечно і гостросюжетно. Україна, чотирнадцяте століття, набіги татар - це та частина історії України, яку пам'ятаю лише з уроків історії (шкода,що це так). Зародження козацтва, перші вільні козаки, перші поселення на островах Дніпра. Виникнення самої думки, про те , що можна об'єднатися і дати відсіч ворогам. Швайка - це молодий чоловік, що повідомляє селянам, коли можуть напасти татари, такий собі посланець. Трапляються на його шляху двоє хлопчаків-утікачів, що прогнівили пана й мусять рятуватися - Санько й Грицько. Хлопці, як і всі малі відчайдухи з їхніх країв, прагнуть козакувати. Та ще й один з них виявився з надзвичайними…

Відьми, коти, нечиста сила (яка насправді зовсім не зла), пригоди і все це — авторства легендарного Володимира Рутківського — хіба ще щось потрібно для відмінної дитячої книги? Відповідь: хіба щоб таких книжок було більше :)

«Гості на мітлі» — чудова історія як для дітей, так і для дорослих, які хочуть згадати дитинство. Баба Яга, вона ж Ядвіга Олізарівна, одна з наймогутніших відьом, разом з котом Аристархом (яке благородне ім’я-то!) вирушає до рідного села, щоб украсти собі ученицю. Вирушає, звісно, класично, на СТУПі — Системі Точного Управління Польотами). Але Таня хоч і живе з хворою бабусею і без батьків, і майже не має друзів, та все ж не так вже й поспішає стати відьмачкою. А її друзі Степан та Василь, дарма що показують, ніби на дівчат їм начхати, все одно нікому не дозволять її…

Дочитана последняя часть трилогии о джурах, которые за три тома "успели подрасти". Мы видим уже не детей, а молодых мужчин, которые либо уже обзавелись женами и детьми, либо, романтично вздыхая, подумывают об этом в перерыве между битвами с ордой. Сама книга, вплоть до конца, как мне показалось, намного интереснее предыдущих, хотя и к ним у меня никаких претензий не было. Думала, что надо будет не 10 баллов ставить по моей десятибальной шкале, а все 15. "Джури і підводний човен" порадовали замечательно выписанными интригами, более быстрым действием, более ярко выраженной мистикой. Одним словом, все к месту! Но потом подкрался большой облом! Ну просто мастерски смазанный финал! Это ж уметь так надо... Повисла в воздухе куча сюжетных линий, осталась куча недоговоренностей и намеков. Конец…