Новинки Анджея Стасюка

Схід – це не якась частина світу. Схід – це керунок. А тому він є всюди – у кожній географічній точці, у кожній індивідуальній долі. Роман Анджея Стасюка – попри те, що його можна назвати географічним, історичним, археологічним, репортажним – це передовсім роман-детектив. Велика і велична, проста і багатопластова, відверта і вишукана оповідь про пошук Сходу, пошук його тіні і його джерел. У найвищих горах світу, у найдавнішому Китаї, у Монголії, яка мало змінилася від часів Чингісхана, у проклятій Росії, у Бещадах, Підляшші і Варшаві. А передовсім – у власному дитинстві, у пам’яті дідів і батьків, у самому собі...

«Галицькі оповідання» – це книжка про дев’яності роки, перехід­ний час і величезний суспільно-історичний переворот, що відбувся по тому, як завалилася вся парадигма соціалізму, Народної Польщі та СРСР. Місцем дії є східні польські землі – та частина Галичини, яка за міфологією і звичаями дуже близька Україні. Герої книжки – традиційно для Стасюка – люди, які є поруч: дуже звичайні, збідовані, але всі їхні життєві історії важливі й цінні. Це одна з ранніх Стасюкових книжок часу захоплення автора Бруно Шульцом і магією його письма. Він ще не є стриманим і лаконічним, а переживає захват зі спроби писати про прості речі дивовижною мовою.

Najnowsza książka Andrzeja Stasiuka to niezwykły zapis podróży na Wschód – podróży we wspomnienia do obrazów z dzieciństwa spędzanego u dziadków na Podlasiu i podróży tam, skąd wyszły oddziały Czyngis-chana, tam, gdzie historia jest jak geologia i tektonika: nieunikniona, nieprzewidywalna, miażdżąca, tam, gdzie lucyferycznym blaskiem świeci nowa potęga – do Rosji, Chin i Mongolii. To próba uchwycenia cienia Wschodu, który na nas pada. Opowieść o tęsknocie, pragnieniu i strachu. I o tym, jak umyka przestrzeń, a powraca pamięć.

"…staje się co jakiś czas, żeby odpocząć, żeby się obejrzeć, żeby policzyć, ile już było, a ile jeszcze zostało. Taka jest ta książka: sprawdzam gdzie byłem, gdzie jestem, dokąd się wybieram. Oprócz tego oczywiście niezwykła ilość celnych spostrzeżeń, głębokich przemyśleń oraz barwnych opisów". Z szacunkiem: Autor

Кніга ўяўляе сабой зборнік успамінаў і разважанняў аўтара аб падарожжах, у час якіх ён неаднаразова наведваў краіны Цэнтральнай і Усходняй Еўропы — Славакію, Венгрыю, Славенію, Харватыю, Албанію, Украіну, Румынію, Малдову і Прыднястроўе. Аўтар згадвае людзей, звычаі, апісвае мясціны і краявіды. Асаблівую цікавасць уяўляюць развагі пісьменніка пра менталітэт і звычаі жыхароў гэтай часткі Еўропы, якую многія лічаць адсталай і прымітыўнай. Гэта кніга падарожжаў, але не толькі ў геаграфічным плане. У ёй адбываецца падарожжа і ў духоўным сэнсе. Гэта развагі над жыццём і над трансцэндэнтальным. У 2008 годзе за гэтую кнігу аўтар атрымаў прэмію…

Z Dziennika pisanego później: "Jadąc przez Banja Lukę, rozmyślałem o niej. Wśród, ruin, grobów i pól minowych. Rozmyślałem o tym, jak leży na wznak między Wschodem a Zachodem. Leniwa i senna. W tych nieśmiertelnych brzózkach. Na piachu. Dłubie nosie, kręci kulki i marzy o własnym losie. O przyszłym zamążpójściu, o dawnych gwałtach albo że pójdzie do klasztoru. W Banja Luce o tym myślę, gdy pada deszcz i szukam wylotówki na Chorwację, na Węgry, bo już wracam. Myślę o niej w Jajcu i myślę w Travniku. Jak się czasami przewraca na bok w tych wiekuistych brzózkach, w tych piaskach wieczystych, wspiera na łokciu i patrzy na widnokrąg, gdzie się…

Fado

«Фадо» португальською означає «доля», але передовсім так називається меланхолійна пісня, в якій вилився смуток за безповоротно втраченим. У книжці Анджея Стасюка фадо з’являється лише раз, мимохідь, ніби випадково, але атмосферою тужного співу пронизані чи не всі його оповіді. Бо героєм цієї книжки є людська доля, побачена й відчута з однієї-єдиної, авторової, перспективи. Бо у фокусі кожної оповіді – ціле життя і цілий світ, із його тривогами, радостями, самотністю, вдячністю, врешті – з його спокоєм.

Анджей Стасюк - одна из ключевых фигур современной польской прозы. Русскому читателю известны его роман "Белый ворон", повесть "Дукля", рассказы и эссе. "На пути в Бабадаг" - повествование о путешествии по Центральной Европе, включающее элементы приключения, эссеистики, путевой прозы. Польша, Словакия, Венгрия, Румыния, Словения, Албания, Молдова - автор пересекает их на машине, автостопом, на поезде, пешком. Порой он возвращается к увиденным ранее местам, заново осознавая себя самого в первую очередь как центральноевропейца. После 1989 года вопрос "европейскости" или "центральноевропейскости" этих стран встал достаточно остро. Для…

Zbiór opowiadań.

Baladické príbehy a portréty prostých ľudí z podduklianskeho kraja sú plodom Stasiukovej fascinácie týmto špecifickým regiónom. Realistické scény sa splietajú s neopakovateľným obrazom krajiny, kde sa mýtus a ľudová fantázia stávajú ďalšími hrdinami autorovej prózy. Čaro týchto poviedok si podmanilo aj poľských filmárov a na ich motívy vznikol celovečerný hraný film Jahodové víno, v ktorom hrali aj slovenskí a českí herci – hlavnú ženskú postavu stvárnila Zuzana Fialová.

В сборник «Польские трупы» включены рассказы 15 авторов, представляющих самые разные литературные традиции и направления. Открывает его прославленный мастер детектива Иоанна Хмелевская, с ней соседствуют известный поэт Мартин Светлицкий, талантливый молодой прозаик Славомир Схуты, критик и публицист Петр Братковский и др.

Собранные в «Польских трупах» рассказы чрезвычайно разнообразны. Авторы некоторых со всей серьезностью соблюдают законы жанра, другие избрали ироническую, а то и гротескную манеру повествования. Везде присутствует запутанная детективная интрига, преступники, сыщики – профессионалы и дилетанты; выразительно обрисован фон, на котором развивается действие, реалии, позволяющие немало узнать о повседневной жизни Польши. Персонажи – все как на подбор яркие, убедительные. В целом сборник являет собой образец антологии детективного жанра, наглядно демонстрирующий как разнообразие возможностей самого жанра, так и специфику письма авторов, к нему обратившихся. Читать такую антологию не просто увлекательно – она позволяет увидеть, сколь велико разнообразие манер, стилей, подходов к давно, казалось бы, устоявшемуся, подчиняющемуся классическим законам жанру.

Czym jest dzisiaj Europa Środkowa? Czy istnieje czy też jest tylko mitem? O swojej Europie opowiadają dwaj autorzy: ukraiński i polski.

«Моя Європа» - спільний проект Юрія Андруховича (есе «Центрально-східна ревізія») та Анджея Стасюка (есе «Корабельний щоденник»).
Ці «два есеї про найдивнішу частину світу» можна читати як путівник по химерному та загубленому простору Центральної Європи. Два твори доповнюють один одного - «Корабельний щоденник» Стасюка дуже географічний, натомість «Центрально-східна ревізія» Андруховича - це насамперед мандрівка в часі.
Що значить відчувати себе центральноєвропейцем, де межі цього світу? Анджей Стасюк спробував дати визначення центральноєвропейської ідентичності: «От що значить бути центральноєвропейцем: жити між Сходом, який не інував ніколи, і Заходом, який існував аж занадто».

„Fado” to wybór esejów i krótkich tekstów Andrzeja Stasiuka opowiadających o realnej i mentalnej podróży przez nieznaną, marginalną, w powszechnej świadomości nieistniejącą Europę. Peregrynując w ulubiony przez siebie sposób, zarówno autostradami, jak i żółtymi drogami, od Albanii po rodzinne Podlasie, Stasiuk peregrynuje zarazem po zaułkach europejskiej historii i teraźniejszości, jest geografem opisującym ukryte terytoria, uprawia własną, całkowicie autorską fenomenologię pamięci. Można „Fado” potraktować także jako symboliczny „powrót z Babadag” — melancholijną opowieść drogi prowadzącej opłotkami europejskiej rzeczywistości z dalekiego…