2.5

Я якось мало читаю укрсучліту. Вирішила надолужувати, і почати з класика. Читала колись його ранні твори, а тут всіма розрекламована і розхвалена новинка. Але "Коханці юстиції" підкорилися мені не з першого разу.

Спершу намагалася її читати в електронному форматі, але обламала зуби об Самійла Немірича, оспіваного героя, який чинив убивства, насильства, і допускав їх від свого почту. Також там у чудовому егегейському тоні описані педофілія, зоофілія, кохання до 13-річної дівчинки, а коли виявилося, що вона вже має нареченого, його негайно було вбито. Далі читати не змогла, закинула.

Другу спробу зробила з аудіокнижкою від абук, і тут справа пішла легше. Обурливий Немирич нікуди не подівся, але я вже була до цього готова, тож його швиденько проскочила і слухала далі. Книга містить вісім розповідей про різних людей, чоловіків і жінок, які мешкали на Західній Україні. У останній новелі автор розповідає про своє дитинство, почуті тоді новини, байки, події, що відбувалися з його близькими і земляками, і стає зрозумілим весь той вінегрет, який постав перед нами в попередніх восьми історіях. Якісь з них цікаві, зачіпають, якісь обурюють. Якісь більш давні в часі, інші можуть пригадати наші батьки, а то й ми самі. Історія Марії і Маріо нагадує історію Бенджаміна Баттона, але автор обіграв її у свій спосіб.

Мій вердикт: якщо зберетеся читати, не ставтеся до цієї книжки, як до відкриття року, і можливо, ваші очікування не будуть такими завищеними, як були мої.