Рецензии на книги — Юрий Андрухович

Не знаю чи є ще тут ті хто дуже активно хворіє через мовне питання в Україні, але якщо такі тут будуть, то заздалегіть вибачаюсь за те, що мій відгук на книгу написаний російською мовою, сайт, на жаль, російський, а мова є міжнародною, тому пишу більш доступною мовою. Миру нам всім!

Извинилась перед теми кто может искать отзыв на украинском языке, теперь могу приступить к самому отзыву. Книга о путешествии, о разнообразии мест и времен, о личном опыте автора и полёте мысли.

Юрий Андрухович, автор книги, писатель, поэт, переводчик и судя по содержанию книги, еще и активный путешественник. В книге собрано 111 городов и это явно не все которые посетил автор, а в некоторых он побывал специально, чтоб было о чем написать в книге. Все они идут в алфавитном порядке. Иногда города сравниваются…

Головний герой цієї книги - місто. Місто в будь-якому куточку світу. Вони такі різні ці міста: великі і маленькі, далекі і близькі, зовсім рідні і абсолютно чужі. Це просто міста, які чимось запам‘ятались автору, запали в серце, спонукали до написання віршів, або ж просто викликали романтичний захват. Це красиво і пізнавально одночасно. Але не слід читати підряд, краще підійти дозовано, щоб не приїлося. Бо й таке має бути. Перевірено.

Главный герой этой книги – город. Город в любом уголке мира. Они такие разные эти города: большие и маленькие, далекие и близкие, совсем родные и совершенно чужие. Это просто города, которые чем-то запомнились автору, впали в сердце, побудили к написанию стихов, или просто вызвали романтический восторг. Это красиво и познавательно одновременно. Но не следует…

Дана книга, взагалі випадковим чином виявилося у мене в прочитаних.  Але, все ж таки я була рада, що ознайомилися з цією роботою.

"Вохтаріум" - це книга, яка змушує чітателя подорожувати в світ книг та творчості.  Прочитавши цю книгу ви дізнаєтеся:

1. Як створюють книги і перекази
2. Кого автори вважаю Майстрами своєї справи
3. Про письменників, філософів, політиків, популярних особистостей і переклад Біблії

Окремим пунктом, хотілося б виділити оформлення даної книги.  Сама робота представлена ​​в журналістському амплуа, де відбуваються діалоги, монологи та тріалог.

Гадаю, дана робота буде цікава всім хто хоче написати свою книгу, стати журналістом або ж відкрити для себе світ письменства.

- Вот тебе «Московиада». - Ага, спасибо. - Стой. Ты куда? - Читать пошёл; а потом писать буду! - Тогда вот тебе два стакана, аспирин, нож, пинцет, скальпель, микроскоп… - Зачем мне всё это?! - Тема деликатная-с… Вот так вот, недолго думая, собрались мы (я и весь мой богатый внутренний мир) и решили выпить. Решить-то дело не большое – решение это всегда в воздухе висит, обитает, витает, летает и дурманит. Что бы ты не делал, это желание нагнетает, довлеет над тобой, неуловимым ощущением оно покалывает тебя и щекочет, и ощущаешь чего-то, но порой понять не можешь. Даже когда ты уже пьёшь. Так вот… дело это витало в воздухе и мы за него ухватились, или – оно за нас, тут зависит откуда посмотреть, и как посмотреть, то бишь через какую именно призму на это глянуть, а может вообще не…

Не скажу, что я заядлый путешественник (особенно после 2020 года, *грустный смешок за кадром*) или любитель книг о путешествиях (здесь просто соглашусь с Олдосом Хаксли: цитата). Я скорее люблю сравнивать свои впечатления с чужими, чем перебирать чьи-то истории, которые чаще всего рассыпаются как кусочки паззла, причём, ещё и из разных коробок - собрать из них что-то внятное нет совершенно никакой возможности. Но в случае с Андруховичем щёлкнуло, прежде всего, двусмысленное название - грешна, люблю непереводимую игру слов. Название оказалось, кстати, пророческим - почти все истории в «Лексиконе...» с оттенком интимности. Маленькие эскапады и большие любови, сексапильные студентки и отельные профессионалки, красные мини-юбки и вырезы, из которых жизнерадостная плоть рвётся на свободу (это…

Місце, в якому ви не бували, має ту перевагу, що його можна собі науявляти.

«Лексикон інтимних місць» - це велика коробка смаколиків. Всі, хто її брався читати вимовляли одне і теж саме слово: «смакувати». Її хочеться розтягувати, її хочеться потрошку, вона не дається повністю, через 20-30 сторінок голова йде обертом від перенасиченням смаком, така вона концентрована.

111 міст. Україна, Америка, Европа, Росія. Великі, безсоромно-повнолюдні, крихітні і жодного вигаданого. Це не записки туриста, всі емоцій в ній йдуть пост-фактум, розсмаковані і запиті холодною водою. Скоріш це спогади, аналіз, перелік курйозів та зауважень. Це не історичний довідник, не список маст сі, не скупчення адрес «ви мусите там побувати», не гастрономічний каталог.

Хоча в ній це все є. Потроху і дозовано. Більш на…

Власне, так чи інакше, але Майдан ще триває. Хоч вже початок квітня і вже зовсім інакше, але я все одно страшенно боялася відкривати цю книгу. Гадала, що треба дочекатися якогось часу, коли відійде, коли пам"ять не буде так гостро берегти у собі спогади. Переживати знов і знов жахіття зими зовсім не хотілося, але як я помилялася! Ця книга - дійсно хроніка, але не подій, а реакцій і як по різному одні й ті самі події можна описувати. Лише натяками, або голими фактами - словами, коли слів вже не лишається. Тож раджу не боятися і сміливо читати!

Такі книжки приємно розтягувати на довгий час. Тоді звикаєш щовечора сідати за столом і переноситись разом з автором у нове місто. Це зовсім не путівник, це скоріше особисті враження Юрія Андруховича. Навіть не враження, а історії, спогади. Багато запам"яталось, в багато міст хотілось би самій поїхати, багато дізналась не лише про міста. Моя суб"єктивна оцінка - 5 з 5.

"Раптом вона, вода, збурюється, починає вирувати, рости і здійматися. Ще мить - і я опиняюся в ній. Вода накриває мене з головою і забирає в себе - вглиб і далі вглиб. Мене розпирає від її підводних течій і захвату. Це значно краще, ніж літати. Це значно краще, ніж будь-що інше. Я не зможу знайти слів для тієї радості. І найголовніше: я починаю дихати."

Читання, на самому початку, здалось мені складним, але то була лише ілюзія. Насправді ж я отримав невимовне задоволення від продирання крізь думки героїв, їх часом надто природні вчинки, а часом надто фантастичні події на тлі яких розгортається поезія побуту. Спосіб введення читача у декілька стисло пов’язаних між собою сюжетних ліній, нагадує кіно. Хороше кіно. І все це гарно заправлене андруховичівськими "спеціями" ))) Синонімічні ряди в Андруховича нагадують мені Франсуа Рабле. Загальне враження - смачно, гарно, весело, естетично.

Однозначно краще, ніж "Рекреації". Цікаво, відверто й захопливо. Тільки нецензурщина, не в сих, ні в тих, псує враження.

Ужасный ужас, не советую никому. Не дочитала до конца, но сил, читать такую ужасную грязь и пошлость, у меня нет.

Не понятно, почему применимо к сюжету в аннотации идет сравнение с бразильским карнавалом. Совсем, что называется, не в кассу. Потому что Андрухович рисует этот карнавал именно таким, каким только может быть веселый и с хитрым прищуром глаз праздник в Чертополе, что находится в Украине и слишком напоминает Львов, а уж своим названием - Чертополь - тоже может сказать немало. А Праздник Воскрешающего Духа, как он звучит в русском переводе, ну какие еще он может вызвать ассоциации, когда, глядя даже пока не на сюжет, а на описание того, с чего все начинается, да еще и имя одного из четверки друзей-поэтов, прозванного Хомой, изначально мне напомнило Гоголя, и это оказалось не просто так.

У каждого из четверки окажутся свои приключения, у кого-то рассказ родичей о прошлом этих мест навеял то,…

Вау! І треба було отак довго бігати від творчості Андруховича, при цьому читаючи подібні твори у інших письменників?... Роман п'янко-божевільно-неймовірно "смачний". Події усього лише однієї ночі так яскраво відображають ціле, напевно, десятиріччя української історії - другу половину нестабільних 80-х та першу половину палких 90-х. Певно, для багатьох людей покоління 60-х років творчість шановного Андруховича є близькою (якщо вони, звісно, з нею знайомі), адже на цих 100 сторінках все - і надія, і розчарування, і кохання, і ненависть, і радість, і розпач... Але головне - БАЖАННЯ ЖИТИ. На плечі цілого покоління 20-30-річних людей випав тягар побудови нової країни, що мала б постати на уламках імперії. Ці самі уламки не дають нормально жити і розвиватися, мов пута, які не вдалось повністю…

Одразу хочу застерегти, що у рецензії спинюся лише на кількох основних, на мою думку, моментах. Так би мовити, рефлексії з приводу. Повних рецензій вистачає і від літературознавців, і від читачів.

Вже із самої обкладинки роману читач зустрічається із двома ключовими його складовими - інтертекстуальністю і гротеском. Сама назва "Московіада" недвозначно натякає на поему Гомера, епічну оповідь про Троянську війну. Власне, у романі Андруховича також маємо епічну оповідь, але про життя у білокам’яній. З інтертекстом у романі маємо справу чи не у всіх його проявах і чи не накожній сторінці: цитати із їх різновидами (прямими і непрямими, епіграфами, цитатами-іменами), алюзіями, ремінісценціями тощо. Але якщо відсилання до Ф.Г. Лорки виглядають цілком доречно, то цитація з "Андруховича", за…

Андрухович знов написав книгу до якої я ще не один раз повернусь. Цю книгу варто читати зі своїм індивідуальним маршрутом і швидкістю їзди крізь спільні і нові міста.

Творец небесный!

Какая же грязная, мерзка вся эта "украинская литература современности"! Оно, это произведение, само по себе было бы приземленным, отталкивающим - а написанное при этом на суржике (я не назову это украинским, тут были страшные рои руссизмов!) - становится смешным, глупым.

Нас заставляли в Университете ЭТО читать.

Очень захотела прочитать эту книгу еще в 2004 году, когда купила её для мамы на украинском языке в первое своё самостоятельное посещение Украины. Что-то меня зацепило в ней, хотя я просто пролистала её и прочитала выборочно некоторые фразы, читать на украинском мне всё-таки тяжеловато. В 2008 году я её купила уже на русском языке (примечательно, что купила именно во Львове). Пока читала, меня бросало в разные стороны от «нравится» до «коробит». Тема хорошая, обстановка располагает. Любовь австрийца к городу Львову мне так понятна, приятно было встречать знакомые названия улиц, а вот в Карпатах я не была, но так наслышана, что кажется, что была. Понравилась история про поэта Антоныча, творчество и жизнь которого переплетены с историей, рассказанной в этой книге. Клип на песню «Старый…

Ту цитату я вибрала недаремно - по ній можна моментально зчитати і вхопити настрій роману. А як же смачно він написаний, амінь! 

Якщо ви думаєте, що українці не можуть творити таку літературу, де кожен абзац можна розбирати на складники, копаючись у алюзіях, посиланнях, натяках і метафорах, то Андрухович покаже вам кузькіну мать. Провокативний роман для "закальонних духом", яких не лякають неоднозначність на пару з міцним слівцем.

Про "Рекреації" марно щось говорити - їх треба просто прочитати. Чотири друга-поета, жінка одного із них, які їдуть на Свято Воскресаючого Духа (чи ДухА, бо ніхто не може вирішити, як правильно) у Чортопіль (думаю, назва підібрана не просто так). А далі починається чистої води шаленство, безкінечна попойка, море дотепності і фестивального похмілля.

Тут навіть…

Одразу зізнаюсь, Андрухович мій улюблений сучасний український писменник. Тож мені важко бути обєктивною, говорячи про його книги. Проте ця річ дещо зовсім особливе, має в собі щось універсальне, таке що зачіпить кожного. Ви ще не читали Андруховича? Тоді почніть з цієї книги, бо якщо не сподобається вона, то і решта не для вас;)

Розмови між поетом та його випадковим і трагічним другом про поезію, армію, книжки, секс, сім 'ю та СРСР. А ще - про любов, андеграунд, поетів, Львів та Станіславів, ще про жінок, дочок і матерів, про друзів, ворогів, режим, футбол, про батька, пекло, радощі і біль,ще про старе каміння під ногами та шрами на душі і на спині, про Достоєвського, Шевченка і Бальзака, про Чехію, де Прага і Весна, про Польщу з мовою, піснями і асфальтом, про університет, гуртожиток, вино, про фотографії та ексцентричну бабцю, що як акторка німого кіно, про шифри цензорів, державні таємниці, прогулянки між замків та каплиць, про паралельний світ, вокзали, поїзди, дитинство, декаденство, заповіт.

про життя, коротше.

дуже круто.