Евпраксия

Найвищих трагічних нот досягає П. Загребельний у двох історичних романах про дивні й гіркі долі жінок — Євпраксії та Роксолани, долях, скалічених жорстоким часом та суспільством.

Четвертою книгою із серії про Київську Русь є "Євпраксія", в якій розповідається про внучку Ярослава Мудрого. Це жінка з багатостраждальною долею, бо ставши дружиною німецького імператора, вона терпіла приниження і страждання далеко від рідної землі. Тому, як пише сам П. Загребельний, "Євпраксія" — роман про долю людини.

Павло Загребельний — письменник загадковий, кожен знайде щось для себе в його романах про жіночу долю. Історія кожного народу знає ім'я хоча б однієї жінки, яка творила історію. У Франції — це Жанна Д'Арк, в Росії — Євпраксія, в Україні — Роксолана. Жінка у творчості П. Загребельного підноситься до висот людського духу в першу чергу саме тому, що вона є особистістю. Зображені в історичних романах "Євпраксія" та "Роксолана" героїні П. Загребельного деякою мірою відрізняються від своїх історичних прототипів.

Надзвичайно вартісним надбанням творчості П. Загребельного стало глибоке розуміння цих героїнь, які сформували основи української ментальності, морально-етичних засад слов'янської нації. Письменник змалював Євпраксію та Роксолану як національних героїнь, які знайшли в собі сили зберегти красу вірності рідній Україні, не заплямувати її світле ім'я перед нащадками.