Все наше життя сповнене випадковостей. І навіть книги інколи з’являються на горизонті надзвичайно раптово. Так сталось з романом «Італійські черевики». Доки чекав у бібліотеці на зустріч, вирішив проглянути полиці, і око натрапило на знайому серію «Карта світу» (читав декілька книг з серії – більшість з них зацікавили). Прочитав опис – ще більше заінтригувався. А в результаті книга перевищила усі очікування.
Деколи трапляється, що атмосфера оповіді настільки пронизує думки, що ти ніби відчуваєш себе одним з учасників описаних подій. Ця атмосфера уводить читача у стан героя, загостює емоції та переживання. Роман Манкелля просякнутий якось дивною меланхолією, яка переливається від депресивних відчуттів до радісних миттєвостей. Підсилює ці відчуття природа: невеликий острів поблизу Балтійського моря, зима та крига на озері, прохолодне літо зі штормами.
Герої роману теж видаються дивними та химерними. Дівчина, яка відправляє листи світовим політикам з осудом їхньої діяльності, поштар, який постійно знаходить у себе симптоми невідомих хвороб, чоловік, який зненацька та без причини покидає свою кохану. Та це тільки на перший погляд вони незвичні. Якщо розібратись, кожен з нас має свої звички чи моделі поведінки, які інші можуть сприйняти за дивацтво. Відповідно згадані герої досить реалістичні, просто обставини життя їх заганяють у незвичні ситуації.
Ця книга говорить про те, щоб між кожною ситуацією та подією в житті залишається тісний взаємозв’язок. І розірвати його неможливо навіть, якщо відсторонитись від світу та спробувати забути минуле. У свій час все повертається, щоб перевернути реальність з ніг на голову. Інколи це приносить лише нещастя, а інколи навпаки – дозволяє знайти вихід з непроглядної імли.
5 понравилось
