Последние издания книг Ингеборг Бахман

У збірці представлено сім оповідань, що належать до найвагоміших текстів повоєнної німецькомовної літератури. Навіть у жорстокому, поглинутому насиллям світі є місце для віднайдення пристанку. Майже у всіх творах йдеться про кохання між чоловіком і жінкою. Авторка порушує вічні теми життя та смерті у різних, часом непередбачених образах і формах («Але ж я живу! Живу! В цьому немає сумніву», – каже головний герой оповідання "Тридцятий рік"). Інґеборґ Бахман реабілітує пам'ять своєї неоднозначної епохи – наближає до внутрішнього світу людини загубленої і віднайденої.

Here is the story of lives painfully intertwined.

An unnamed narrator is haunted by nightmarish memories of her father and desperate for the attentions of her lover. Her only companion is the androgynous Malina with whom she lives, an initially remote and dispassionate man who ultimately becomes an ominous influence. Plunging towards its riveting finale, Malina lays bare the struggle for love and the limits of discourse between men and women.

Part detective novel, part love story, part psychoanalytic case study, Bachmann's 1971 masterpiece brings us to the broken heart of human experience, eros, neurosis and history.

Оповідання видатної австрійської письменниці Інґеборґ Бахман належать до безперечних шедеврів модерної німецькомовної і світової літератури. Відважна неповторність мови, виразність змальовуваних характерів та енергійність почуттів — неповторні ознаки її прози. Її оповідання зворохоблюють душу і не залишають байдужим нікого. Героїні оповідань опиняються на розпутті свого існування, між кар’єрою й катастрофою, коли змушені зважуватись на крок, від якого залежить життя, правда, кохання, смерть.

Книга писем Пауля Целана и Ингеборг Бахман «Время сердца» — шедевр европейской «любовной речи» середины XX века. Драматическая судьба двух немецких поэтов проникает в их любовный опыт, превращая каждую страницу их переписки в интенсивное проживание-переживание пределов и границ: языка, тела, культуры, памяти. Эпистолярный жанр в данном случае ничем не отличается от романного, а биографический, жизненный опыт — от поэтического. В книге содержатся новые переводы стихотворений Пауля Целана и Ингеборг Бахман, сделанные А. Прокопьевым.

Книга із серії \"Меридіан серця\"

Інґеборґ Бахман / Пауль Целан

Пора серця. Листування
З листуваннями між Паулем Целаном і Максом Фрішем, а також між Інґеборґ Бахман і Жизель Целан-Лестранж / Упорядкували й прокоментували Бертран Бадью, Ганс Гьоллер, Андреа Штоль і Барбара Відеман. Пер. Лариса Цибенко та Петро Рихло.

Любовні стосунки між обома найвидатнішими німецькомовними поетами після 1945 р. починаються у повоєнному Відні. Інґеборґ Бахман студіює там філософію, для Пауля Целана Відень – тільки проміжна станція. У травні 1948 року вони знайомляться, наприкінці червня він їде до Парижа. Їхнє листування після розлуки спочатку нечасте, нерішуче, відтак воно набирає обертів і продовжується в нових драматичних фазах. Кожна з цих фаз має своє власне обличчя: свій особливий тон, свої теми, свої сподівання, свою динаміку, свою власну форму мовчання. Наприкінці 1961 р. листовний діалог й особисті зустрічі припиняються, після того як психічна криза Целана під час т.зв. «афери Ґоль» досягає свого апогею.

“…Ти не при собі, Ти… в літературі” Пауль Целан.

Листування між Інгеборг Бахман та Паулем Целаном (1948-1967 рр.) можна прочитувати як окрему історію, окремий художній текст. Двоє письменників зустрічаються у повоєнні роки і проносять свої почуття через все життя, хоч їм доля і не дала можливості бути завжди пліч-о-пліч. Для нас залишається лише приємність смакувати їхньою дружбою, яке не є “підгляданням в чужі вікна”, а прогулянкою крізь любов та біль. Інгеборд Бахман та Пауль Целан проживають окреме життя у своїх листах, де ніхто не соромиться ні своїх почуттів, ні емоцій, які й не завжди відповідають бажанням адресанта. Їхня “розмова” відбувалася наче й недавно, але вслуховуючись в кожне слово розумієш, що тепер люди не вміють так говорити чи так відчувати не вміють… Кожна поезія Пауля була для Інгеборг святим посланням, вона жила його текстами і знала, що і Він живе, якщо пише. Так, Целан жив, здається лише тоді, коли його творчість була потрібна, а під час “афери Голь” почав задихатись, так більше й не віднайшовши того цілющого кисню, щоб мати причину вдихнути на повні груди. Ні дружина Жизель, ні кохана Інгеборг, ні син Ерік не змогли загладити той біль, який принесло йому слово. Чуже і своє. Листи стали колючими, наче тернове гілля, Інгеборг не одноразово кололася читаючи їх, але залишалася справедливою і мудрою, навіть якщо й доводилося вкотре відписувати і не надсилати, не надсилати і відписувати. Дякуючи “Порі серця” ми можемо бачити навіть те чого за своє життя не побачили ні Бахман, ні Целан: не надіслані листи одне одному. Так читач може краще збагнути думки письменників і відчути, що відбувалося з кожним автором насправді. Вони не лукавили, лише намагалися якомога ніжніше “говорити”, тому часом переписували і переписували послання.
Коли Інгеборг з роками ставала все відомішою, її вірші друкувалися в передових журналах, виходили окремими збірками, то Пауль саме з цим пов’язав її “іншість”, констатувавши: “Я в тривозі за Тебе, Інгеборг – але Ти мусиш зрозуміти мене: мій крик душі – Ти не чуєш його, Ти не при собі (де Ти мала би бути, як я припускаю), Ти… в літературі” (лист № 146). Очевидно, що цими словами Целан наче виправдовує себе, чому він “не у собі”… Бо він тоді надто був вже “в літературі”. Він не зміг пережити те, що хтось осквернив “могили в повітрі” і його слово про це. В тих могилах лежали і Целанові батьки. Він пішов до них по воді… З того часу з Парижу листи до Інгеборг надходили лише від Жизень, яка, не зважаючи ні на що, любила її як найближчу подругу. Дружба двох німецькомовних поетів не вмерла з Паулем Целаном, вона продовжилась між жінками, які берегли одне одного як частинку Його. “Тепер я вже не твоя. / Ми ридаємо від самоти. // Але мов Орфей, знаю я, / що поряд зі смертю – життя, / і для мене все ще синіє / навіки заплющене око твоє.” Інгеборг Бахман.
Христя Венгринюк

Видання здійснене за фінансової підтримки:
Представництва Австрійської служби академічного обміну, м. Львів
Австрійського культурного форуму

И?стина — отражение объекта познающим субъектом, воспроизведение его таким, каким он предположительно существует сам по себе, как бы вне и независимо от познающего субъекта и его сознания. Истиной может называться само знание (содержание знания) или сама познанная действительность. В целом, истина есть универсальная абстрактная категория, понятие, используемое, в частности, в религии и философии. В качестве антонима используется понятие «ложь». Данное издание представляет собой компиляцию сведений, находящихся в свободном доступе в среде Интернет в целом, и в информационном сетевом ресурсе "Википедия" в частности. Собранная по частотным запросам указанной тематики, данная компиляция построена по принципу подбора близких информационных ссылок, не имеет самостоятельного сюжета, не содержит никаких аналитических материалов, выводов, оценок морального, этического, политического, религиозного и мировоззренческого характера в отношении главной тематики, представляя собой исключительно фактологический материал.

Eine Achtzehnjährige jubelt in ihrem Tagebuch über den schönsten Sommer ihres Lebens. Es ist nicht irgendeine junge Frau und auch nicht irgendein Sommer. Ingeborg Bachmann hält ihr Erleben des Kriegsendes fest. Dabei ist nicht allein der ersehnte Frieden Grund für Ihre Euphorie, sondern auch die tiefe Verbindung mit dem britischen Besatzungssoldaten Jack Hamesh. Die Gespräche mit ihm, dem Juden, der 1938 als Kind aus Wien flüchten mußte und seine Eltern im Holocaust verlor, prägen sie tief. Er wird ihr, nachdem er in das damalige Palästina ausgewandert ist, in berührenden Briefen schildern, wie sie ihm den Glauben an die Menschen zurückgab.

Ingeborg Bachmanns ergreifendem Kriegstagebuch sind in diesem Band die erhaltenen Briefe von Jack Hamesh an sie zur Seite gestellt. Zusammen bilden sie ein einzigartiges Dokument des Dialogs und der Zuneigung zwischen Kindern der Opfer und der Täter.

Die »Anrufung des Großen Bären« bildet zusammen mit Ingeborg Bachmanns erstem Gedichtband »Die gestundete Zeit« den Kern ihres lyrischen Werks. Diese Gedichte stammen aus den Jahren 1945 bis 1956 und wurden 1956 erstmals in Buchform veröffentlicht. »In dem Zusammenhang der bitteren Welterfahrung mit der Erfahrung von der Benennbarkeit des Gegenbildes liegt der ganz besondere eigentümliche sprachliche Zauber dieser Gedichte.«

Der Briefwechsel zwischen Ingeborg Bachmann und Paul Celan, zwei der bedeutendsten deutschsprachigen Dichter, ist das bewegende Zeugnis zweier Menschen, die sich liebten und gegenseitig verletzten, die einander brauchten und doch nicht miteinander leben konnten. Fast zwanzig Jahre lang kämpfen sie in ihren Briefen um die Liebe und Freundschaft des anderen, wiederholt herrscht Schweigen, immer wird der Briefwechsel wiederaufgenommen – bis es 1961 endgültig zum Bruch kommt.

Malina, der erste und einzige Roman der Lyrikerin Ingeborg Bachmann, ist das Buch einer Beschwörung, eines Bekenntnisses, einer Leidenschaft. Malina ist wohl die denkbar ungewöhnlichste Dreiecksgeschichte: weil zwei der Beteiligten in Wahrheit eine Person sind, ›eins sind‹ und doch jede Person ›doppelt‹ ist.

Izbor, prevod in spremna beseda Aleš Šteger.

“Meja kot geografska meja, kot kulturna in jezikovna meja, kot meja sveta, je za Ingeborg Bachmann meja gora, ki jih je moč videti kaj kmalu, ko se napotimo iz Celovca v smeri juga, je meja soseda, ki govori slovensko in italijansko, je meja zgodovine, njenih uradnih in zamolčanih in pozabljenih resnic. V nemškem imenu za Celovec, Klagenfurt, odzvanja mesto prehoda, mesto prečkanja reke (Furt) in hkrati mesto tožb (Klage). Na kaj meji, nad čim toži leta 1926 rojena Ingeborg Bachmann, ki je svoje otroštvo in svojo mladost preživela v idilični naravi dežele jezer v času, ki je bil vse kaj drugega kot idiličen?“
(iz spremne besede)

Darkness Spoken gathers together Ingeborg Bachmann’s two celebrated books of poetry, as well as early and late poems not collected in book form, over 100 of them appearing in English for the first time, as well as 25 poems never before published in German. Bachmann is considered one of the most important poets to emerge in postwar German letters, and this volume represents the largest collection available in English translation. Influencing numerous writers from Thomas Bernhard to Christa Wolf to Elfriede Jelinek (winner of the 2004 Nobel Prize in Literature), Bachmann’s poetic investigation into the nature and limits of language in the face of historical violence remains unmatched in its ability to combine philosophical insight with haunting lyricism.

Інґеборґ Бахман — одна з тих, хто започаткували жанр радіоп’єси. Місце дії першої з них — «Торгівля снами» — центр Відня, «міста мрій, міста снів». Молодий дрібний службовець Лауренц переживає у снах, які бачить у дивній крамничці, свої згнічені страхи й бажання. Бажаючи придбати один із них, він дізнається, що має заплатити в незвичайний спосіб. «Цикади» — це філософсько-музична інтерпретація Платонової притчі про долю тих, хто перестав «їсти, пити й кохати, щоб безперестанку співати». Мотив ескапізму, поданий у середземноморських шатах, це історії людей, які прагнуть піти від дійсності у світ ілюзій і мрій. Дія відбувається на острові,…

Ingeborg Bachmann (1926-1973) was one of the major writers of the 20th century: a poet who turned away from poetry, and a prose writer whose great project remained unfinished at the time of her death by fire. Letters to Felician came both

Ingeborg Bachmanns Erzählungen sind unverzichtbarer Bestandteil der Gegenwartsliteratur. Sie zeigen Menschen an den Schnittpunkten ihrer Existenz, vor Entscheidungen, in denen es um das Leben geht, die Wahrheit, um die Liebe und den Tod. Neben den Erzählungen aus »Simultan« enthält der Band die Erzählungen aus »Das dreißigste Jahr« sowie alle kürzeren erzählenden Werke, die in der Gesamtausgabe von 1978 publiziert wurden.

Ця книга — не що інше, як пристрасний гімн любові, яка прагне довершеності й гине, не в змозі її досягнути. Інтенсивність, з якою почуття намагається себе відстояти, веде до самотності й відчаю — одного із видів смерті. «Маліна» — це протест проти буйдужості та неспроможності на любов.

À Vienne. Malina, un homme dont la narratrice a longtemps rêvé, avec lequel elle a fini par vivre, mariée. Un homme distant, fonctionnaire, calme, posé. Très différent d'Ivan, passionné, sulfureux. Le mari, l'amant. Entre les deux hommes, entre ces deux figures, la narratrice est partagée entre la nostalgie de l'amour (qui n'est plus ou dont il reste de vagues traces, quelques relents, débris épars d'un lointain temps) et les tourments violents de la passion. Un partage qui est aussi celui d'une femme fragile, qui se cherche à travers la figure de l'autre, en quête de cohésion, d'identité. Et qui ne cherche finalement pas autre chose que sa…

»Es gibt in der heutigen deutschsprachigen Literatur nichts, was in der Kühnheit des Themas und im Wagnis der Sprache ihr gleichkäme. Es geht ihr in den - Erzählungen niemals um ein Schicksal oder eine Handlung, sie werden nur benutzt, um in der Sprache der Bilder und Symbole alles über die Liebe, alles über den Menschen, alles über die Verzweiflung zu sagen. Ihre Gestalten sind alltäglich - und doch von mythischer Ausstrahlung«

В этой книге в лучших переводах на русский язык представлены важнейшие стихотворения австрийской писательницы и поэта Ингеборг Бахман, трагически погибшей в 1973 году. Философ по образованию, поэт по призванию и мыслитель по сути, каждой своей строкой она пыталась выразить несказанное, прорваться сквозь дебри смыслов к границе истины. Ей удавалось совмещать несовместимое и разрушать привычное, оставаясь в рамках богатейшей немецкоязычной литературной традиции. Неподдельный трагизм и глубоко личная интонация стихотворений зачаруют всех ценителей подлинной поэзии.