Байстрючка

Чудово, що саме сьогодні, коли є достатньо вільного часу, я узялася за цю книгу. Інакше б не спала пів ночі чи проїхала свою зупинку.

Роман справді захоплює. Насамперед своїм динамізмом. Я б навіть сказала, реактивністю, адже події відбуваються дуже швидко, аж дух перехоплює. Можливо, варто було б більш детально розповісти про переживання героїв, але додуматися читач має сам. От якби знімали фільм, то, упевнена, розтягли б це все мінімум на 8 серій, як ото в нас люблять. І приправили безкінечною рекламою.

Та ще більше книга захоплює тим, що в ній - саме життя. Хто не вірить оповідачам, той і справді ніколи не мешкав у маленьких містечках і ніколи не цікавився життям тих, хто поруч. У невеликих містах дійсно є все, про що пише авторка: безбатченки (багато, і часто при живих батьках + усі тонкощі знають усі, і це без перебільшення), поліційне свавілля, хабарництво, сімейні таємниці, а ще багато пліток і кохання (хоч і часто забороненого).

Цікаво, що авторка веде розповідь від імені багатьох персонажів, тож, хоч і потрошку, але можна побути "у шкірі" кожного важливого героя. І зрозуміти, хто вам найближчий. До речі, тут ще є боротьба темних і світлих сил, тому теж є про що замислитися.

Крім того, ще й розповідь не лінійна, часом сучасність буквально розтинається спогадами про події минулого - і одразу бачиш усе в зовсім іншому світлі.

Цікава книга. Піду комусь пораджу.

На книжковій полиці увагу привернула обкладинка. Дуже гарні кольори акварелі - бузково-пастельні, силует дівчини й міста. Що не скажи, а до рук таку красу взяти хочеться (хоча згодом я зрозуміла, що обкладинка дещо нагадує "Акварелі" Лідії Осталовської в перекладі Андрія Любки). Вже придбавши книгу я прочитала, що в основу покладені реальні події, що неабияк розпалило у мені цікавість. Дія роману відбувається у невеличкому містечку-райцентрі. І, якби не те, що мої бабусі й дідусі з райцентру, я, дитина, яка виросла хай у невеликому, але обласному центрі, ніколи б не повірила у такі пристрасті та перипетії. Однак, приїжджаючи до родини раз на рік я чемно вислуховувала усі історії про "спився-влюбився-розвівся" і сміялась, що тут серіали знімати можна. Тож і "Байстрчка" стала б непоганим фільмом на манер російських "попелюшок". Загалом, головний зміст книги вкладений у вуста героїні Ксеньки:

...байстрюки мають право на життя й щасливу долю. Вони мають право знати й чесно говорити про неї. Вони - це не сором для родини. Байстрюки - це лише діти, які довірливо дивляться на цей світ і чекають від нього маленького дива...

Читається книга напрочуд легко, адже тут немає ліричних відступів, чи довгих описів. До речі, оповідь ведеться від імені героїв, а їх у творі чимало. Манера подачі мені чимось нагадала книгу "Дівчина у потягу", тільки якщо Пола Хокинс показує чимало психологізму в оповіді, то Марія Химич здебільшого веде розповідь від імені героя, часом даючи нам змогу зрозуміти його почуття. Цікавою книга буде й для тих, хто любить містику й надприродне, адже одна з героїнь відьма, що послуговується "чорною книжечкою", а інша - провидиця. В книзі трішки здивував вік тої таки Ксеньки. Їй 12, а вона вже зустрічає своє кохання (!!!). Не те, щоб я не вірила у такі почуття, але якось занадто, як на мене. Ми ж не в Америці, де підлітки в 14-16 вже разом живуть і це вважається нормою. Загалом "Байстрючка" дуже гарно розкриває багато психологічних типів людини й те, як ми поводимо себе у тій, чи іншій ситуації. Мимоволі ставиш себе на місце Віти, жінка, яка змирилась з тим, що роститиме доньку сама, Варварки, яка дещо дізналась про свого нареченого та інших. Загалом дуже легка для сприйняття і захоплююча історія про родини, секрети та дітей.

Позашлюбні діти направо і наліво, пристрасті, карколомні (хоч і передбачувані) повороти в міжсімейних стосунках, родичі, що виявляються зовсім не тими родичами... Санта-Барбара відпочиває! Можна одразу ж писати сценарій "мильної опери" із 300 серій :)))) З іншого боку, книга читалася дуже легко. Автор використовує гумористичні епітети та обороти, які викликають щиру посмішку. Проте розповідь від кільканадцяти осіб трохи втомлює, як і імена героїв: Ксенька, Валерик, Варварка і т.д. Для мене це робило розповідь більш схожою на посиденьки бабусь на лавці під під'їзом. На жаль...