Отзывы о произведении Художниця

Щось у мене видався місяць трохи сумних книг...

Це історію про покинуту дівчину, яка так хотіла уваги і припустилася багатьох помилок. А якби мама була поруч і перестерегла, а якби тато не покинув і навчиив та підтримав... Дуже неприємно. Адже багатьох проблем можна було б уникнути. Якби склалося по-іншому. Але це загартувало її. Дівчина рано подорослішла. Але вона зрозуміло, що повинна відповідати за свої вчинки, а не кидатися в омут із головою.

Іноді головна героїня дико мене бісила. Її ставлення до чоловіка - це просто жах. Так, зазвичай вона поводилася як розумна та адекватна жінка, яка вміє аналізувати ситуацію. Але часом у неї просто знімало дах і її починало пмсити так дико, що хотілося її стукнути. Можливо, так проявлялися її дитячі комплекси та недолюбленість. Але блін! Ну…

Надійка Гербіш "Художниця" Твір абсолютно не вразив.Дуже дратувала редакторська робота.Знайшла багато помилок і одруківок.Чи може то за новими правилами так має бути: Дімкин, Нежданкин? Мені це різало очі. Сюжет банальний.Хоч при іншій подачі міг би бути нічогеньким. У мене склалося враження,що авторка хотіла якнайшвидше написати і здати у друк.

Людину, яка вміє мріяти, уже не можна назвати невдахою!

Це книга, що читається на одному подиху від першої букви до останньої крапки. Книга, що змінює. Головна героїня з просто неперевершеним ім"ям Неждана, пройшла довгий шлях в своєму житті, щоб нарешті стати щасливою. Це її історія яка розказує як з Неждати можна врешті решт перетворитись на Ждану, ту кого люблять і чекають не дивлячись ні на що, навіть якщо це не зовсім та любов якої їй і хотілось спочатку. В цієї бідної, тендітної дівчинки, яка так завзято продовжувала мріяти і вірити, що все буде добре є чого повчитись. Не переставати мріяти і продовжувати не дивлячись ні на що в краще, теж нелегко, по собі знаю. Інколи так хочеться забитися в істериці і закричати на весь світ а ще забитись в куток поплакати і пожаліти себе. Але…

ФЛЕШМОБ - 2014

Дівчатам, які бояться малювати валізи вона, думаю, буде важливою... (с) Н.Гербіш

Книжка-цукерка, від якої не болять зуби, її хочеться відкушувати по шматочку, щоб надовше вистачило, а в результаті сідаєш і за один вечір з'їдаєш весь кульок. Книжка-какао, після якої надовго лишається післясмак, проте з приємною гірчинкою. Книжка-плед, що огортає не тільки тіло, а й душу і швидко зігріває плетивом букв. Книжка-історія, яка змусить задуматись, зрозуміти. Там надто багато автобіографічного, надто багато болю, надто багато висновків.

Ця книжка – для всіх донечок, які росли без татів — і несамовито про них мріяли. Для тих, хто розчарувався і не вірить, що десь є вихід. Для тих, кому боляче. Для тих, кому немає з ким про це поговорити. І для тих, хто боїться мріяти – але все одно…

Очень интересная повесть. История девушки, которая росла без отца и искала в мужчинах то самое мужественное плечо, надежду, опору и поддержку, проходя через различные ошибки, поступки, поиски себя, своего счастья, своих красок.

А еще я много-много раз ловила себя на мысли, не автобиографична ли она. Уж много мелких деталек связывает Неждану и Надежду :).

Как бы ни было, я очень рада, что у обеих девушек, книжной и реальной, все продолжается очень хорошо)

Така тепла, затишна історія-сповідь молодої художниці. Знайома історія 90-х. Батько пішов з сім'ї, мама на заробітках закордоном, а 15-річна дівчина залишається на поруки сусідів. Непросте дорослішання. Купа помилок, про які потім буде жалкувати, деякі згадає з усмішкою. Іосторія кохання, яке проходить немало випробувань, але все таки не згасло і розгорається з новою силою. Історія про пошук Бога, пошук себе, свого призначення у цьому житті. Така незвичайна суміш в пререміш з намаганням намалювати свій шедевр, що приходить ночами, але кожен раз непомітно висковзає... Обов'язково читати з горнятком запашного чаю, загорнувшись у теплий коцик)