13 лет помогаем находить
интересные книги
  • 20 700 000оценок книг
  • 1 100 000рецензий на книги
  • 44 500 000книг в коллекциях
Зарегистрируйтесь или войдите
Пароль будет создан автоматически и отправлен вам на почту, или ввести пароль самостоятельно

Надійка Гербіш — об авторе

Биография

Надія Гербіш (Шевченко) - письменниця, журналістка, перекладачка, фотограф.

Народилася в м. Збараж Тернопільської області в сім'ї вчителів.

Писати вірші почала рано, в 7 років. Працювати перекладачем місіонерської групи - у 13. Через три роки закінчила ліцей, поступила в університет і почала працювати журналісткою-фрілансером.

У 18 років Надія вийшла заміж і перевела першу книгу - Роберта Кіосакі «Бідний тато, багатий тато» - на українську мову. Після цього працювала журналісткою в обласній газеті, перекладачкою, телеведучої, прес-секретарем, фотографом, головним редактором газети «Відповідь», пізніше - у видавництві «Ездра».

Закінчила Київський національний лінгвістичний університет. Написала…

Библиография

У перекладацькому доробку – понад десяток книжок, у тому числі авторства Р. Кіосакі та Ґ. Чепмена, а також мемуари Дж. Буша та біографія Стіва Джобса.

Антологія "Зимова книжка"
2 аудіоказки від журналу "Пізнайко"
Антологія "Різдвяна чудасія"
Антологія "Озброєні словом"
Художниця 2011
Теплі історії до кави 2012
Теплі історії до шоколаду 2013
Помаранчевий дарунок 2014
Пригоди у весняному саду 2014
Дороговкази, радіо і дощ 2015
Мандрівки з Чарівним Атласом: Венеція 2016
Мене звати Мар'ям 2017
15 дієвідмін радості Надійка Гербіш 2017

Титулы, награды и премии

У жовтні 2012 книгу "Теплі історії до кави" визнали European Christian Book of the Year у Будапешті

Рецензии

Оценка BreathShadows:  5  

Очень теплый, уютный, шоколадный сборник рассказов про жизнь разных людей, любовь, дружбу, путешествия, поиски, домашнюю выпечку, музыку, книги, множество мелочей и больших перемен. В каждой истории можно увидеть себя - абсолютно в каждой. Только в одной тебя очень-очень много, а в другой - совсем чуть-чуть. Во время чтения, и спустя долгое время после него, меня не покидало чувство тепла и уюта, а на языке чувствовался вкус шоколада. Истории читались неспешно, хотелось растянуть сборик на весь год, к слову, не стоит читать сразу много, т.к. может возникнуть передозировка сладкого. Рассказы лучше всего читать в холодные, осенние/зимние дни, или возможно просто дождливые дни весны и лета, и обязательно, когда холодно на душе.
Развернуть 

Оценка Marlentochka:  1  

"Теплі історії до кави" я купувала разом з Теплими історіями до шоколаду і з Теплими історіями про дива, коханих і рідних - така смачна і гарна добірка, такі теплі назви і яскраві обкладинки! На жаль, тільки обкладинки і вийшли гарними. Щоправда, кажу поки про "історії до кави"


Я не полінилась і носила цю книжку 2 місяці в сумці - вдома якось не читалось, у транспорті не встигалось... Гігантський розмір див на 30 сторінок я здолала у черзі за документами по роботі - поєднати дві такі пусті речі ще треба вміти. І читати такі історії справді можна тільки у страшних коридоридорах сірих державних установ.

Насправді я не черства, не така вже й цинічна, я поважаю чужий час, захоплююсь, коли комусь вистачає сміливості видати книгу, право інших на свою думку і таланти. Тому - без жодного… Развернуть 

Истории

Вспомнилось вдруг:

Как-то, очень давно уже, привезла я подруге из Польши презент- две баночки кофе Чибо.
Тогда, в середине 90-ых о таком кофе у нас и не слыхали. Все усердно пили Нескафе, и восхищались "изысканным вкусом и ароматом". Конечно, после советского суррогата типа "индийского кофе одесского разлива" это и правда был какой-никакой, а вкус. Это сейчас я нос ворочу даже уже от Чибо. Но вот тогда особо выбирать не приходилось.
Подруга презент оценила. Баночки опустели быстро. Но не выбрасывать же такую красоту. Вот одну баночку она подарила своей сестре.
А та засыпала туда обычное Нескафе. И красивее, и глаз радует.

Вот и гости как раз. А муж сестры подруги работал директором сахарного завода. Ну гости понятно какие)) Представительные, их мало чем удивишь.
Ну тут как раз пришло время десерта и кофе.
В изящные чашки был насыпан кофе из чудо-банки. Разлит кипяток.
Все в один голос расхваливали чудный напиток (это вам не какой-нибудь Нескафе): и горечи в нём нет, и кислинка в меру, а какой купаж (вряд ли кто тогда понимал значение слова, но оно было новым, модным, и очень подходило к кофе).
Естественно, после таких восторгов сказать правду уже было невозможно. Ну не говорить же людям, что они... Промолчу-ка я лучше. И на всякий случай буду и в гостях помалкивать, если вдруг меня будут чем-то вкусненьким поить-кормить. Мало ли...

Развернуть

Читаю я ще ,наразі, оце, вибачаюсь,проізвєдєніє і навіть не знаю,що то робити далі. Чи дочитати, зціпивши зуби ,лиш би поставити галочку, бо не люблю не дочитаних книжок, а чи махнути рукою на принципи та й облишити цей шмаркато-нудотний витвір.
Я не дуже часто пишу історії, можна сказати, що рідко, але в цьому випадку мовчати не можу, от і пишу, ще не дочитавши. Це просто жах, панове, просто жах! Це справді може подобатися? Чесно? Розумію, про смаки не сперечаються. Не хочу нікого образити, просто мене вже нудить від тої кави, шарфів, коржиків і рожевих окулярів. Бр-р-р.

Развернуть

Цитаты

Якщо ми щось робимо, то критика буде обов’язково. Сприймати її так, наче вона нас не стосується взагалі — так легше оцінити ситуацію об’єктивно й справді взяти потрібні поради на замітку.

Не буває незамінних людей, а хто шукає — неодмінно знайде. Тому не варто перейматися, що наше «ні» коштуватиме комусь вселенського щастя.

Кураторы

Регистрация по электронной почте
Пароль будет создан автоматически и отправлен вам на почту, или ввести пароль самостоятельно
Регистрация через соц. сеть
После регистрации Вам будут доступны:
Персональные рекомендации
Скидки на книги в магазинах
Что читают ваши друзья
История чтения и личные коллекции