5

ФЛЕШМОБ - 2014

Дівчатам, які бояться малювати валізи вона, думаю, буде важливою... (с) Н.Гербіш

Книжка-цукерка, від якої не болять зуби, її хочеться відкушувати по шматочку, щоб надовше вистачило, а в результаті сідаєш і за один вечір з'їдаєш весь кульок. Книжка-какао, після якої надовго лишається післясмак, проте з приємною гірчинкою. Книжка-плед, що огортає не тільки тіло, а й душу і швидко зігріває плетивом букв. Книжка-історія, яка змусить задуматись, зрозуміти. Там надто багато автобіографічного, надто багато болю, надто багато висновків.

Ця книжка – для всіх донечок, які росли без татів — і несамовито про них мріяли. Для тих, хто розчарувався і не вірить, що десь є вихід. Для тих, кому боляче. Для тих, кому немає з ким про це поговорити. І для тих, хто боїться мріяти – але все одно мріє. Головна героїня переживає всі жахи і неприємності підліткового періоду, робить найгірші можливі помилки, але не перестає мріяти і шукати.

Книжка зачарувала. Надійка Гербіш вкотре в себе закохала. Вона, мазок за мазком, вмілою рукою майстрині вимальовує історію в головах читачів такими яскравими фарбами, які не стираються з свідомості ніколи. Мова її настільки плавна, легка, мелодійна, що незчуєшся, як, не ти проковтнула книжку, а книжка повністю поглинула тебе. З головою. Назавжди.

Прочитано в рамках флешмобу. Величезне, планетарного розміру, спасибі Dorofeya за цю неймовірну книжку-емоцію.