Музей заброшенных секретов
Оксана Забужко
Лучшая рецензия на книгу
Эксперт
Эксперт Лайвлиба
23 июля 2020 г. 08:08
2K
2 Чи повіриш ти ЧУЖИМ секретам?..
Чи робили ви в дитинствi секретики? Пiд скельце сховати найдорожчi дрiбницi, закопати пiд землею, а потiм через багато-багато рокiв вiдкопати. Саме таку метафору використовує Оксана Забужко у своєму романі. І це єдине, що мені в ньому подобається. Все решта - політичне замовлення за міжнародні ґранти. І цим все сказано.
"Мені часто ставлять питання: „Це правда, ви пишете роман про УПА“? Бо я вже достатньо „наслідила” з своїми „упівськими” дослідженнями – хоча це тільки частина моїх „writer’s research“, які знадобилися для „Музею...“, але за часом вона виявилась найзатратніша, так що я вже справді зробилася експертом з теми УПА – матеріалу назбирала стільки, що на кілька дисертацій вистачило б! Коли я починала, я просто не уявляла, у що вляпалась. Думала, трошки почитаю історичних дже рел, трохи в архівах посиджу – і буду мати загальну картину, по якій можна буде „вишивати” історію кохання героєвої бабусі. Але ж я поняття не мала, що не існує жодних системних праць із цієї теми! Навіть 30-томний „Літопис УПА“ – насправді ніякий не „літопис”, а хаотична збірка підручних матеріалів. А значить, щоб зберегти достеменним дух часу і не навішати „развєсістой клюкви“, письменникові треба самому виконувати чорнову роботу історика – орати цілину. Ось де були справжні польові дослідження! Крім сидіння в архівах і консультацій із фахівцями, довелося відбути купу поїз док „на місця”, від карпатської полонини Березовачки до Мюнхена – для зустрічей із живими учасниками тих подій. Я маю в комп’ютері кількадесят годин записаних інтерв’ю – безпосередньо в текст із того потрапив невеликий відсоток, те, чого сама не вигадаєш (доводилось розпитувати й про те, про що люди „старої школи” в спогадах не пишуть: а як у криївці пахло,а куди ви ходили в туалет, а як виводили воші тощо?). І от саме ці люди, уклін їм доземний, своїми розповідями допомогли мені відтворити в уяві загальний психологічний пейзаж тих років." З інтерв'ю О.Забужко "Українському журналу, 9|2008"
Прочитав русский перевод этой книги, критик Лев Данилкин назвал писательницу "Солженицыным в юбке", определил ее прозу как "нервно-паралитическую" и предрек, что сто лет спустя вся Украина будет заставлена памятниками Забужко.
Форма: роман
Оригинальное название: Музей покинутих секретів
Дата написания: 2009
Первая публикация: 2013
Перевод: Елена Мариничева
Язык: Русский (в оригинале Украинский)
Кураторы
miss_esquire
Рецензии
Всего 40
Эксперт
Эксперт Лайвлиба
23 июля 2020 г. 08:08
2K
2 Чи повіриш ти ЧУЖИМ секретам?..
Чи робили ви в дитинствi секретики? Пiд скельце сховати найдорожчi дрiбницi, закопати пiд землею, а потiм через багато-багато рокiв вiдкопати. Саме таку метафору використовує Оксана Забужко у своєму романі. І це єдине, що мені в ньому подобається. Все решта - політичне замовлення за міжнародні ґранти. І цим все сказано.
Эксперт
Эксперт Лайвлиба
31 марта 2019 г. 19:08
14K
3.5 Пограничное состояние, или Зачем снятся сны?
Сегодня перед рассветом я наконец-то возглавила революцию. Ну или не революцию, а бессмысленный и беспощадный бунт. Или не возглавила — мосты, почта и телеграф не тронуты, броневика не выдали — просто громче всех кричала в стихийном порыве, почти не раздражаясь, что чьё-то плечо оказалось вровень с моим, чей-то локоть пролетел мимо носа, чьи-то найки потоптались по любимым конверсам. Да, так всё и было: в одно мгновение вялые и со всех сторон посторонние люди в демократичном демисезонном унисексе, сосредоточенно бредущие по бесконечному туннелю с дёрганым освещением (переход на Павелецкой, что ли?) вдруг встрепенулись, превратились из безликой толпы в боевых товарищей, глотнули эйфории, хором выдохнули и принялись скандировать: «Долой письменную речь! Алфавит — это фашизм!» и ещё…
