Ти наче в якомусь мішку і не можеш вибратися, а хтось завжди стоїть над головою й каже, що час мине і все буде добре, але час ніби стоїть на місці й сміється з тебе і з твого болю... А коли він таки рушає далі, то виявляється, що минуло півроку. Наче недавно витягала літній одяг, а вже Різдво, а між ними — десять років…