5

Про такого автора, як Макс Кідрук, я чула вже давно, але руки ніяк не доходили до його книг. І ось я натрапила на його книгу в одній із книгарень Рівного. У результаті, ця книга побувала разом зі мною у декількох містах України, а дочитала я її, вже відходячи від наркозу.

Чесно кажучи, я не думала, що "Твердиня" викличе у мене таке захоплення, адже пошуки руїн, які ще невідомі усьому світові, не викликали у мене захвату. Та виявилось, що ця думка була хибною. Художник, який розповідав студентам про Паїтіті, зацікавив мене настільки, що я готова була сама вирушати у безпрохідні джунглі. Та дочитавши до кінця, я раділа тому, що не опинилась на місці студентів. Все б могло мати інше закінчення, якби не брехня і зруйнована довіра між друзями. Адже, це був саме той момент, коли їм потрібно було діяти, як одне ціле для того, щоб подолати спільного ворога. А, можливо, це був і не ворог... На чолі всього злого, що відбувалося була людина, яка прагнула прожити життя так, щоб назавжди увійти в історію. Людина, яка хотіла стати чимось значним, досягнути такого, чого ще не вдалося нікому. Шкода, що іншого методу, окрім жорстокості, не знайшлося.
Ще хотілося б сказати про те, як неймовірно написана ця книга. Читається з легкістю, задоволенням і величезною цікавістю. Ну дуже вже сподобалось. Тепер "Твердиня" в моєму топі найулюбленіших книг)