Рецензии на книги — Максим Кидрук

Да, натворили делов обыкновенный украинский программист и ученые-изобретатели в Чили! Боты с детскими личиками обрели сознание машин для убийств. Вот уж армия универсальных солдат, которые действуют синхронно, слаженно и четко и не подчиняются никому из людей... В пустыне Атакама поселилась смерть, которую не под силу остановить никому, кроме ее создателя.

Это была первая книга из трех прочитанных мной произведений Кидрука - "Бот", "Твердыня", "На Зеландию!". Прочитала я ее впервые на украинском языке, сидя в главном корпусе университета и сжимая в руках новехонький экземпляр в гибком переплете, только-только поступивший в продажу и пахнущий свежей бумагой, краской и неуловимым духом приключений.

И вот теперь, два года спустя, я перечитала эту книгу в электронном виде, на русском языке.…

Літаки - одна з тем, про які я дуже люблю читати. Тим більше, коли це твір українського автора. Тим більше саме того, який так вразив минулого, 2018, року. Його тревелоги якось пройшли повз мене, а от технотрилери від цього письменника з крутою технічною освітою - це справді дещо! Ця книга була задумана автором як дуже реалістична: жодної містики, тільки факти. Абсолютно життєвий сюжет (хоч, як на мене, снігоочисник у нашій країні виглядав би на посадковій смузі більш органічно. Усе та білоруска!))), цікаві герої, а головне - героїня. Цікаво було подивитися на те, як - тоді ще не одружений - Макс Кідрук напише про жінку з досвідом, дітьми та чоловіком, якому далеко до ідеального. Були моменти, коли, читаючи про неї, я і справді думала, яка вона молодчина! Історія вражає своєю…

Коли хочеться літати, а грошей на навчання немає, в хід може йти все. Особливо, коли з тебе знущаються односельці і родичі, а кращий друг-відмінник горить бажанням допомогти. Геліостат мав би допомогти Степану Ревуну здійснити сама велику мрію життя - злетіти в небо. Власне, чому міг би? Він і допоміг. Ох і політав Степан! Це вам не Торт в небі від Джанні Родарі.

Оповідання з гумором, та ще й, як в післямові сказав автор, у його героя є прототип

Когда хочется летать, а денег на обучение нет, в ход может идти всё. Особенно, когда над тобой издеваются односельчане и родственники, а лучший друг-отличник горит желанием помочь. Гелиостат должен помочь Степану Ревуну осуществить самую большую мечту жизни - взлететь в небо. Собственно почему мог бы? Он и помог. Ох и полетел Степан! Это вам не…

У меня рука не поднялась поставить оценку ниже 5 из 5. Достоинства книги настолько переманивают на себя всё внимание, окуная с головой в восхищение, что любые недостатки просто теряются на их фоне. Я искренне рада, что в тот "злополучный" день решила утвердить обе книги Кидрука в Лампомобе. Но после "Твердинi" на второй кирпич я уже глядела исключительно с видом мученика. Ну зато теперь я смело могу сказать, что обязательно побегу ещё читать творения товарища Кидрука. В "Доки світло не згасне назавжди" он сделал отсылки как минимум на две свои книги (одна из них - мой первый блин комом), вторую я уже прям сейчас хочу цапнуть. Очень, ну о-о-очень интригующе. Как будто блуждающих огоньков вдали увидела (надеюсь, там за туманом красивый дремучий лес, а не болото, в которое я провалюсь по…

Мені подобається творчість Макса Кідрука і тому абсолютно не дивно, що й ця збірка оціненна мною досить високо. Я не люблю коротку прозу, але тут вирішила дати книзі шанс. Перед читачем постають десять абсолютно різних історій - це жахи, гумор, містика, фантастика, оповідання про війну та ін. Три розповіді зовсім нові і раніше не друкувалися: "Р61", "Знову і знову" та "Заради майбутнього". Саме ці історії мені сподобалися найбільше - мабуть тому, що тут і стиль автора і сюжети такі, до яких я звикла та люблю. "Р61" - це перше оповідання в збірці і належить воно до жанру містики та жахів. Починається історія з замітки в місцевій газеті, в якій говориться про жорстоке вбивство трьох молодих людей. Четвертий чоловік, досить відомий письменник знайшовся неподалік живий, але його свідчення…

До совета в мобе никогда прежде не натыкалась на творчество Кидрука и, если честно, вряд ли бы с ним пересеклась, коли бы не вышеназванное. Тема, описанная в аннотации, вроде как интересная, но, когда смотришь на объём, в голове тут же начинает чесаться «та вроде не так уж и хочется». Я не жалею, что ознакомилась с автором (мне ещё одна его книга светит, благодаря которой я смогу составить более-менее остаточное мнение о писателе), поскольку на своей шкуре удостоверилась что есть что. Это лучше, чем бродить месяцами, спотыкаясь о хвалебные отзывы и жалеть, что отказалась от возможности или ещё что. Ну шо, товарищи, ПОСПОЙЛЕРИМ немного? Спойлерить буду откровенно ВСЁ, поэтому… Будьте готовы. Изначально книга заходила мне еле-еле, и я успела параллельно прочесть две или три других,…

Що мені подобається в книгах Макса Кідрука? Незаперечна логіка, ґрунтовність, напруга, коли активізуються мислення та емоції. І все це написано майстерно. У цьому романі письменник не зраджує самого себе, тож відірватися від читання практично неможливо (я буквально примушувала себе відкласти книгу й намагатися заснути). Та й тему обирає більш ніж актуальну - кошмари, які стирають межу між сном та дійсністю. До того ж не тільки для героїв твору. На мою думку, ця історія жахає не тільки тим, що відбуваються страшні речі з мозком малого хлопчака, з молодою родиною. Річ у тім, що в якийсь момент розумієш, що щось подібне може трапитися з кожним. І от це насправді страшно до мурашок. Автор дуже яскраво зображує переживання молодого батька, із сином якого відбуваються паранормальні речі.…

Щоразу, читаючи сучасну українську літературу, дивуюся, ні, не так, захоплююся талантами і уявою наших письменників. Дуже високий рівень. Дуже! І це без усіляких перебільшень. Сюжет, герої, події, подача, - не відірватись. Ось і Кідрук не підкачав. Роман «Доки світло не згасне» - став черговим відкриттям року.

Рута Статник нічим особливим, крім імені, від своїх однолітків не відрізнялася. Звичайна учениця, звичайної школи, випускниця, що переймається зно і вступними іспитами. Є у неї сестра, теж з незвичним іменем - Індія, з якою вони дуже близькі, навіть занадто, як для рідних сестер.

Та одного дня все міняється. Щось таки сталося у Всесвіті, що на Руту, як то кажуть, звалилися всі лиха світу. Вона завагітніли, тобто залетіла після п‘яного сексу, загинув ії улюблений вчитель, а на…

Приобретая книгу, я знала лишь несколько фактов о ней - это фантастика, в ней про параллельные миры, и книга оставила приятное послевкусие у людей со схожими с моими вкусами.

В действительности, роман представляет из себя сразу микс жанров: здесь и мистика, и триллер, и элементы ужасов, да и научными справками книга сдобрена очень вкусно. Из того, чем книга понравилась, могу отметить, во-первых и главных, её атмосферу. Она напоминает собой трясину с сырым запахом, влажную на ощупь, топкую, неодушевлённую и безразличную ко всему по природе, которая существует где-то вне времени и абсолютно статична в своём развитии. Раз вступив в эту трясину, т.е. открыв книгу, выбраться из неё не получится уже пока книга не будет прочитана. Я вынуждена была в стремительном темпе решать всё, что…

Мою увагу привернула загадкова таємнича обкладинка. Я й раніше чула про двадцятишестирічного письменника Макса Кідрука, автора кількох популярних книжок, мандрівника, але книжки його ще жодного разу не читала. Книжковий Клуб масштабно рекламував "Бота" на своєму сайті, важко було мені не звернути увагу, адже я частий гість на їхньому форумі. "Колоритна книжка. Треба придбати". - одразу подумалося мені. Ще б пак - перший український триллер и таке інше... Тож, я її купила. Приїхала додому. Розгорнула. І закрила тільки перегорнувши останню сторінку. По-перше. Книжка справді з тих, від яких мурашки бігають тілом. По-друге. Читати було настільки цікаво, що світ перестав існувати. По-третє. Кілька днів ходила вулицею, постійно озираючись. Книжок, які б настільки вражали, в моєму житті…

Мне не понравилось. В отличие от Максим Кидрук - Доки світло не згасне назавжди , эта книга менее динамична и насыщена событиями. Однако в сравнении с "Твердиня" в ней не было бесючих на ровном месте персонажей. Как и завораживающих. Кидрук решил поднять тему буллинга в своей истории. В центре её - 14-летний пацан по имени Марк Грозан. Он - парень очень умный, тихий, спокойный и зеленоглазый. До него никогда никому не было дела: списывать даёт да и вроде является сынком директора фирмы с немаленькой зарплатой. Но в один прекрасный день (нет) в раздевалке рядом с ним ни с того ни с сего умирает старшеклассник. Синдром внезапной смерти взрослых, констатировали врачи ибо не знали чего ещё сказать. Через некоторое время рядом с тем же Марком на асфальт приземляется тело Юли Гришиной, она…

Поставила найвищу оцінку, але відмічу тут декілька мінусів. Почну з того, за що книга сподобалась. - гарна мова; - добре розкриті соціальні проблеми (взаємовідносині дорослих і дітей, побутове насилля, стосунки між підлітками); - доволі "активний сюжет"; - цікаво подані наукові факти; А от з мінусі - деяка затянутість сюжету і якесь слабкувате пояснення містичної складової - існування паралельного світу. Взагалі-то, ця більше про підлітків і батьків, чим про подорожі між світами. == гугл перевод для игр на ЛЛ:

Поставила высшую оценку, но замечу здесь несколько минусов. Начну с того, за что книга понравилась. - хороший язык; - хорошо раскрыты социальные проблемы (взаимоотношения взрослых и детей, бытовое насилие, отношения между подростками) - достаточно "активный сюжет"; - интересно…

Цікава книга від автора, читати якого зважуюсь вже років 6. Макс Кідрук полюбляє різноманітні літературні експерименти, пише в різних жанрах, і цей триллер з легкою ноткою містики й жахів цілком на рівні. Особливо для таких як я, що не дуже довіряють усіляким механізмам, як-от ліфт. Такого потрактування паралельної реальності мені ще не видавалося зустрічати. Це книга про підлітків, проте вона радше для дорослих. Усе-таки останнім часом доволі важко зрозуміти молоде покоління. А тут автор пропонує нам іще кілька історій дитячої самотності. Він написав про булінг та насильство в родині зовсім не так, як про це кричать із кожної передач-шоу у прайм-тайм. Він написав якраз про тих, хто ніколи про це не розкаже на загал. Єдине, що мене дратувало, - докладні, зі схемами описи дослідів і…

Dear passengers, welcome on board!

UA /OVPNN090025 /TM2155 /FL050 /TPB734 /SK004OVC /TA - 13 /WV280035 /TBSVRBLO060

Макс Кідрук - молодий і популярний, просмалений пустельник з головою, начиненою усіляким технічним залізяччям, і просто симпатичний хлопець, який щороку пише по книжці і не боїться експерементувати з жанрами. Взагалі, поціновувачі літератури, вдаються в крайнощі і поділяються на два кардинальні табори: це люди які обожнюють творчість Кідрука і з нетерпінням очікують виходу нової книги; і люди, які питають хто, в біса, такий Макс Кідрук і чому вони повинні його знати? Я ж не відносила себе до жодної з цих категорій: я багато про Макса чула, систематично скуповувала його книжки, керуючись якимось інтуїтивним читацьким інстинктом, і лише зараз я його прочитала. Наше…

Об"єктивної рецензії не буде, враховуючи особисте знайомство з автором. Насамперед дуже хочеться подякувати Максиму за згоду приїхати до нашого невеличкого містечка з презентацією "Жорстокого неба". і всім, всім хто в цьому допоміг. Було лячно, страшно, але ми справились. Все пройшло на ура! А тепер до книги: прочитана на одному подиху, відкрила першу сторінку і навіть не помітила, коли перегорнула останню. Ловила себе на думці, що на одній сторінці спочатку сміялася, а потім переживала за героїв. Літаки для мене до цього були повністю незнайомим аспектом, а тепер дякуючи Кідруку я можу похвастатись, що знаю "чому ж воно бляха літає". І захотілось дізнатись більше. В цій книзі порівняно з попередніми "бот" та "твердиня", як на мене, порядком менше інформаційне навантаження, але це…

Макс Кідрук свою справу знає. Вміє він і вирвати читача з контексту його життєвих проблем, і змусити зануритися в життя, пригоди й душі героїв по самі вуха - зжитися, злитися, зростися з ними душею й тілом - й втопити в почуттях, у вирі подій і життєвих історій... Так, він такий. Перша його книжка, з якою я познайомилася - це "Бот" - перший український технотриллер.

"Твердиня" - це теж трилер, тільки скоріше психологічний. Він об'ємніший за "Бота" та ще більш цікавий. Я наче сама побувала в тих джунглях. Аж досі моторошно. Неймовірна історія! Браво, Максе Кідрук!

"Небратні" Макса Кідрука - це ніщо інше як енциклопедія вікового протистояння між Україною й Росією, щедро приправлена авторськими спогадами, роздумами та прикладами з особистого життя. Правдива і систематизована інформація багатьом відкриє очі на сутність російсько-українського конфлікту, що "розпочався не на Майдані 2013 року, а щонайменше за декілька століть до цього" - так український письменник Андрій Любка відкликається про дану книгу. Погоджуватися із цим чи ні - судіть самі, однак хоча б для загального розвитку варто почитати.

Це було жахіття на кшталт Кафкового  Франц Кафка - Перевтілення , проте якщо в оповіданні не встигаєш нажахатися всерйоз і надовго, то Макс Кідрук на сторінках свого роману пропонує цілковите занурення у світ снів і реальності.

Надзвичайні властивості головної героїні дають їй можливість існувати ніби у кількох світах одночасно. Але це надто спрощене пояснення. Без спойлерів не можна розповісти, що з нею відбувається. Тут - близькі стосунки з сестрою, поглиблення конфлікту з батьком, останні шкільні місяці, "мутний" хлопець. Там - іще більш "мутні" хлопці і дівчата (якщо можна їх так назвати). Останнє усе більше засмоктує героїню, і я серйозно хвилювалася за неї, сподіваючись, що світло таки не згасне.

Фінал - несподіваний, приголомшливий і точно не такий, на який сподіваєшся. Такий собі…

Ух! Какую же крутую книгу я прочитала! А сколько тяжёлых тем в ней затронуто! Описаны они очень живо и честно, как по мне.

Вы боитесь лифтов? Я всю жизнь живу на 9 этаже, помню, как много лет подряд лифт у нас просто не работал. Для меня лифт это маленькое ежедневное чудо. Собственно, ГГ Марк тоже не боится лифтов. Просто теперь он знает, что лифт может привезти его на любой этаж, а и ещё кое куда. И все вроде бы хорошо, но пытливый ум Марка не может принять как данность существование мира за лифтом, ему нужны объяснения!

В детстве мне приснился сон, что я вечером поднимаюсь домой, лифт не работает и я иду пешком. И подъезд вроде мой, а на каждом этаже какая-то мини-страшилка ждёт. И я искренне верила, что это был не сон и старалась возвращаться домой, пока светит солнце. К чему это я? Не…

«Іноді думаю, як було би добре, якби ніколи не писав чи хоча б не публікував "Бота"», - написав Макс Кідрук минулого року.

Я про свої перші статті так теж часом думаю:) І трапилося, що якраз цього разу проект про промислову діджиталізацію, але ні IoT, ні навіть predictive modelling мене не надто захоплювали. Аби впорядкувати думки, взялася за цю книгу. У результаті – збулося сказане у післямові: «Бот» мене надихнув, замкнув потрібні нейрони в мозку і допоміг закінчити проект.

І ніякий це не технотрилер (точніше, не тільки). Якщо цими днями читаєте щось з нон-фікшн, тим паче бізнес-літератури, то краще візьміть до рук «Бота». Зараз поясню.

Що там радив Рід Хастінгс з Netflix? Ловити мить і вистрибнути з літака, якщо піймаєш на льоту пташку? У Тимура, героя книги, підозріле замовлення –…