1

Щось я став надто прискіпливий до літератури, і свою силу волі перестав використовувати на проривання у глибину якогось маразму. Як взагалі це все непов'язане одне з другим можна читати і вважати, що так воно і треба? Сорян, або вибачай автор, проте я свій смак десятиріччами не для того формував, щоб читати подібне. От навіть не сказати, що у мене конструктивна критика є до тої сотні сторінок, що я витримав. Просто все розвалюється, зрозумілої сюжетної лінії немає, персонажі якісь незрозумілі і дерев'яні. Але найважливіше тут те, що не виникло ніякої зацікавленності. Взгалаі. Для роману - це найгірша оцінка. Типу, для чого тоді його читати?

Це як із життям, наче і встав з ліжка, підтягнувся, щось хруснулу. Боляче. Дійшов до ванної кімнати, увімкнув світло. Виявилось, що вночі перо з подушки подряпало щоку до крові. А попереду щє цілий день! Ну там, вмився, зубною щіткою щє вдарив десну. Знов боляче. Кава закінчилася, на вулиці дощ, який я не замовляв. І вибір у мене такий - йти на ту проклятезну вулицю, або засісти у крісло і хоч трохи прийти до тями. Очевидно, мені та вулиця не всралася, як і роман "Зеро К".

Прочитав щє кілька його оповідань, щоб остаточно для себе вирішити - він не мій автор. На все добре.