Рецензии на книги издательства «Meridian Czernowitz»

Оценка touraco:  3  
Розчарована
«Обережно! Ця книга небезпечна: після прочитання хочеться одночасно вирушити в подорож Балканами…» ага, тільки до чого тут Балкани? Збірник хаотичних, ані логічно ані духовно між собою не повʼязаних коротких історій, лише кілька хоча б якось повʼязані з Балканами. На фоні «У пошуку варварів» ніяка, нема цілісності, багато повторів. Відчувається що книга написана лише б продавалася, типу «пишемо мінімум одну книжку на рік, автор повинен бути у потоці!» Незрозуміла зачарованість та смакування письменником пияцтва у 2022 (рік видання) це якось awkward. Про незникаючий у автора сексизм навіть не говорю… Більшість сюжетів це така собі низькорівнева філософсько-побутова меланхолія. Відчуття якби писал трошки совковий дядько 60+.  
Развернуть 
Оценка ViktoriiaMatukh:  0  
неймовірна українська мова
Я не дуже люблю збірки оповідань. Але ця підкорила моє серце. Кожне оповідання унікальне, цікаве, захопливе.

Книга була прочитана за один вечір. Не можливо відірватись від прекрасних сюжетів та гарної української мови
  Оповідання ніяк не повʼязані між собою, але це не заважає бажанню читати книгу без перерви. Однозначно рекомендую
Развернуть 
Оценка OlesyaSG:  3  

Донбасс. 2015 год. Небольшой поселок-городок. Хоть автор и не назвал ни один населенный пункт, но подозреваю, что книга о Дебальцево. Есть там и ж/д, есть и интернат. И местные в разговоре делят Дебальцево на станцию и поселок. И в 2015 году там все еще сильно стреляли. Под такое определение и Фащевка подпадает, но там было "не так жарко" как в Дебальцево.
Гг - учитель украинского языка Павел. Из-за обострения Павел решает забрать племянника из интерната. На совсем короткую дорогу у него уходит три дня, которые и описаны в этой книге. Война, страх ,боль, безнадёга, неверие. Люди живут без воды, без э/э, без связи. И не получается остаться в стороне, нужно определиться с "стороной". А Павел пытается остаться в "белом пальто", быть между. Из-за чего даже его племянник Саша начал… Развернуть 

Оценка PorfiryPetrovich:  5  
Интернат как главная метафора современной Украины

Нет, я, конечно, думал, что этот журналист, Питер, еще как-то проявится в романе. Очень уж удобной получалась схема: вслед за Гоголем, улетевшем на чорте в Петербург и Булгаковым, обнаружившим иностранного чорта-консультанта в Москве, и Жадан вводит в сюжет нужного ему персонажа – иностранного корреспондента-чорта. Подобная трактовка (никогда не пишите рецензий, не прочитав текст полностью!) оказалась ложной. Исчезнув из романа в самом начале, навоняв на прощанье своими полулегкими иностранными сигаретками, мелкий бес Питер появится лишь в финале, но и там роль его до конца не ясна и скомканна. Вроде бы чорт терпит поражение.

Сергей Жадан (Сергiй Жадан – укр.) – современный украинский писатель. Роман "Интернат"написан на украинском языке, я читал его в переводе Е. Мариничевой на русский.… Развернуть 

Оценка Morra:  4  

Не скажу, что я заядлый путешественник (особенно после 2020 года, *грустный смешок за кадром*) или любитель книг о путешествиях (здесь просто соглашусь с Олдосом Хаксли: цитата). Я скорее люблю сравнивать свои впечатления с чужими, чем перебирать чьи-то истории, которые чаще всего рассыпаются как кусочки паззла, причём, ещё и из разных коробок - собрать из них что-то внятное нет совершенно никакой возможности. Но в случае с Андруховичем щёлкнуло, прежде всего, двусмысленное название - грешна, люблю непереводимую игру слов. Название оказалось, кстати, пророческим - почти все истории в «Лексиконе...» с оттенком интимности. Маленькие эскапады и большие любови, сексапильные студентки и отельные профессионалки, красные мини-юбки и вырезы, из которых жизнерадостная плоть рвётся на свободу (это… Развернуть 

Оценка InsomniaReader:  5  
Три дня к пониманию

Так сложилось, что я прочитала двух украиноязычных авторов друг за другом. И если я предполагала, что опыт этот будет наслаиваться друг на друга, то реальность принесла сюрпризы - произведения скорее оттолкнулись друг от друга. Одно поблекло, и начальное среднее впечатление на контрасте со вторым стало разочарованием, а второе заблестело новыми красками, въелось в реальность, стало историей из моей жизни, хотя никогда в представленных обстоятельствах я не была. Второе - это «Интернат».

Жадану удалось сформулировать для меня и, я надеюсь, для многих одну простую мысль. В этой войне нельзя остаться непричастным, во всяком случае тем, кто причастен к ней по праву рождения. Нужно выбрать, за кого ты. Чьей победы ждешь. В ней нет места «не все так однозначно», точнее неоднозначности море, но… Развернуть 

Оценка RomanKot:  5  
Шедевр

Це літературний шедевр!

Я прочитав її більше місяця тому, але досі не наважувався написати рецензію. Так завжди з тими книгами, які сподобались: ти хвилюєшься, що не зможеш передати в рецензії всю красу прочитанного.

Я впевнений, що «Інтернат» отримає літературні премії, але я так само впевнений, що і через рік я ненаважусь на повноцінну рецензію, тому пишу зараз, вірніше, намагаюсь поділитись своїми емоціями відносно книги.

Так, сюжет актуальний, незважаючи на те, що події відбуваються до повномасштабного вторгнення, тобто до 24.02.2022, але мерзотний «руській мир», який несе смерть всьому живому і руйнує дома та міста вже підійшов.

Мова написання дуже вишукана, але при цьому по-справжньому реалістична. Майже кожне речення ювелірно вивіряне. Опис подій, обставин, архітектури, природи,… Развернуть 

Рецензия экспертаЭксперт по выращиванию банок с огурцами
Дополнительные действия
Оценка sireniti:  4  
Від Аарау до Ялти

Головний герой цієї книги - місто. Місто в будь-якому куточку світу. Вони такі різні ці міста: великі і маленькі, далекі і близькі, зовсім рідні і абсолютно чужі. Це просто міста, які чимось запам‘ятались автору, запали в серце, спонукали до написання віршів, або ж просто викликали романтичний захват.
Це красиво і пізнавально одночасно. Але не слід читати підряд, краще підійти дозовано, щоб не приїлося. Бо й таке має бути. Перевірено.

Главный герой этой книги – город. Город в любом уголке мира. Они такие разные эти города: большие и маленькие, далекие и близкие, совсем родные и совершенно чужие. Это просто города, которые чем-то запомнились автору, впали в сердце, побудили к написанию стихов, или просто вызвали романтический восторг.
Это красиво и познавательно одновременно. Но не следует… Развернуть 

Оценка varvarra:  5  
Дорога домой.

Разбитая дорога, блокпосты...
мешки с песком, изношенные шины...
плакат на въезде "Доброго пути!",
а сверху - красным: "Осторожно! Мины!"

Помню, как писались эти строчки во время поездки в родной посёлок. Время совпадает с книжным.
И вот книга "Интернат", заставляющая возвратиться памятью в 2015...
Как неудачно выбрано время для чтения! Не чтение - мучение. Словно все три дня пути шла рядом с Пашей (позже к нам добавился малой Сашка из интерната) - скользя по грязи вперемешку со снегом, намокая под моросящим дождём, путаясь в туманах и дыму... "Хождение кругами чужой беды" оборачивалось хождением кругами своей беды, беды общей. Не знаю как другие читатели, но я физически ощущала усталость, безнадёжность, болезненное состояние души и тела.

Третий день бегаю по кругу, как цирковой медведь.…
Развернуть 
Оценка _in_sane:  5  
Травмованість української нації і "ХТО ТИ ТАКИЙ?" А. Чеха

Колись у "Подолати минуле" Грицака мені запам'яталася думка про те, що українці - надзвичайно травмована нація. Фактично 30рр кровопролиття з 1918 по 1945рр. Війна, революція, терор, голодомор, Війна.

Спорадично травматичний досвід продовжувався і далі: зсилки, шістдесятники, розпад СРСР, лихі 90і. Нація як людина: дитячі травми лишаються у свідомості і формують її характер і поведінку. Фактично, те, що ми звемо "менталітетом" - це результат емпіричних надбань нації.

Відмінність у тому, що нація живе довше за людину, і в неї є час "перерости" дитяче насилля через зміну поколінь. Скупість, недовіра, агресія і біль, які подарував нам "совок", лишаться в минулому, якщо майбутнє буде багатим, добрим і мирним.

У глобальному контексті чимало визначних нон-фікшенів ("Хомо сапієнс" Харарі,… Развернуть 

Оценка Lusil:  4  

Не знаю чи є ще тут ті хто дуже активно хворіє через мовне питання в Україні, але якщо такі тут будуть, то заздалегіть вибачаюсь за те, що мій відгук на книгу написаний російською мовою, сайт, на жаль, російський, а мова є міжнародною, тому пишу більш доступною мовою. Миру нам всім!

Извинилась перед теми кто может искать отзыв на украинском языке, теперь могу приступить к самому отзыву. Книга о путешествии, о разнообразии мест и времен, о личном опыте автора и полёте мысли.

Юрий Андрухович, автор книги, писатель, поэт, переводчик и судя по содержанию книги, еще и активный путешественник. В книге собрано 111 городов и это явно не все которые посетил автор, а в некоторых он побывал специально, чтоб было о чем написать в книге. Все они идут в алфавитном порядке. Иногда города сравниваются… Развернуть 

Оценка fotolik:  3  

Третя книга нового кандидата на Нобелевську премію яку я осилив за півроку. І так я від неї не в захваті. Не дивлячись на те що автор зараз, да і раніше дуже популярний в Україні. Я не бачу поки за що така шана?

Історія про те як вчитель на ім'я Паша відправляється від свого дому, який фігурує просто як Станція, десь розташована на теренах Донбасу в місто, а саме в Інтернат де навчається його племінник, щоб забрати його додому бо зараз в місто заходять російські війська і там йдуть бої. Герой пробирається через фронт стикається зі всіма перешкодами і небезпеками. Його пресують як свої та чужі, він дещо нагадує сталкера який пробираєтеся через зону відчуження до своєї мети. Роман став для мене дуже на часі, бо саме під час читання россія напала на Україну і майже в кожному місті… Развернуть 

Оценка gingerkiropium:  4  
Сирота без країни

Зазвичай книги про війну відкладаються мною кудись від очей якомога далі, бо ця тема викликає надто багато білю, жаху і нічних криків. Але ця підстерегла мене в бібліотеці, вскочила в руки та не відпускала до останньої сторінки.
Історія ця про звичайного вчителя мови, на ім'я Паша. Паша – та сама «маленька людина», яка нічого не вирішує. Ба більше, навіть не вирішує, на якій він стороні, хто для нього "наші", а хто – "інші". Це зайве, для чого і чому взагалі треба щось вирішувати? Все що робить Паша – живе своє сіреньке життя, десь там працює, щось там заробляє і звичайно ні на що не впливає, ігноруючи левову частку того, що відбувається навкруги.
У Паші є племінник, який на жаль знаходиться в інтернаті, та ледь не вперше за все своє життя головний герой щось вирішує, а саме – піти й… Развернуть 

Оценка -Ginger-:  5  
і ось він виповзає-таки на гору, зупиняється, обертається й бачить ціле місто, що лежить унизу. Дощ припинився, туман осів у долину, мов перекип'ячене молоко. Паша дивиться на місто й зовсім його не бачить. Бачить лише чорну яму, над якою, наче повітряні змії, висять великі чорні дими з довгими хвостами. Так, мовби хтось викачує з міста душі. Й душі ці — чорні, гіркі, чіпляються за дерева, пускають коріння в підвали, ніяк їх не вирвеш. І ще там, далеко, з іншого боку міста, щось палахкотить, розповзаючись обрієм, ніби з ґрунту вийшла розпечена лава.

Я очень вовремя ее прочла. Хорошо, что не тогда, когда она поступила в продажу, а именно сейчас, после 24 февраля этого года. Я проживала ее буквально физически, читала перед сном и она продолжалась во снах, лихорадочных и тревожных попытках… Развернуть 

Оценка Anori:  3  

Первое осознанное знакомство с творчеством Жадана. Осознанное - потому что до этого был "Ворошиловград" на русском языке, который месяца два лежал на прикроватной тумбочке, а потом, так и будучи не начатым, отправился снова лежать на дальнюю полку.
К выбору с чего начать знакомство подошла осознанно - всегда нравились истории про тамплиеров. Но без временного контекста сборник вряд ли воспринялся б так остро.
Не могу сказать, что он мне понравился, если честно. И не могу сказать, что откликнулся стиль Жадана. Но определенно, что то такое-эдакое, цепляющее и тоскливо-щемящее в его строках есть.



І ми стоїми під пекучим небом,
І не можемо зайти на власні подвір'я

или



Потрібно мати місце, якого буде шкода

Может дело не в этих строках, а в том, что происходит. Может наложилось восприятие… Развернуть 

Оценка book_va___:  4.5  



Чия це війна? Твоя? Моя? Нічия?
Паша, шкільний учитель НАШОЇ мови. Проте цією мовою він не розмовляє, не модно, та й не застосовується у повсякденні. Він відверто не любить роботу і дітей, взагалі нікого і нічого не любить. Нейтралітет по житті, до всього і до всіх. Може тому не одружився, не має міцних стосунків зі старим батьком, сестрою та племінником, якого збулися в інтернат. Саме зараз, на зимові канікули й потрібно поїхати і забрати хлопця додому. Крізь постріли, через блок-пости, поміж своїх і чужих.

Книга-меланходія. Книга-печаль. Початок давався важко через сірість історії, героя, що ні риба ні м'ясо. Але саме у цьому виявилася її суть. У ній немає прямого тексту хто "наш" а хто "чужий", яка мова "наша" а яка "загарбницька", але це все відчувається інтуїтивно. Якраз через такі… Развернуть 

Оценка MariyaSmaglyuk:  4  
Роман, який "звучить"

"Радіо ніч" Юрія Андруховича - це той тип роману, який не має чітко окреслених жанрових різновидів: це може бути і фентезі, і пригодницький роман, і антиутопія, і любовний роман. Проте улюбленим жанровим різновидом для Андруховича є акустичний роман. І це справді так. Музичні елементи, які пропонує радіоведучий слухачам, актуалізують слухове сприйняття, що вказує на інтермедіальність тексту.
Головний герой - Йосип Ротський - патріот своєї держави, саможертовний, хоча буває доволі егоцентричним. Він живе спогадами популярності рок-гурту "Доктор Тагабат", до якого належав ( чи не бува це, часом, відсилкою до "Я (Романтики) М. Хвильового?). Популярність Гродського в молоді юні роки як зросла раптово, бурхливо, так швидко і впала. Хоча один фанат залишився йому вірним і досі - це Аніта.… Развернуть 

Оценка taake_slottet:  4.5  

Коли бралась за цю коротеньку збірочку, чомусь очікувала від неї чогось принципово іншого. Очікувала самотності втрачених стосунків, людей, часу, надій; самотності великих міст; самотності духовних пошуків; самотності як єдино можливого вибору зрештою. Це все в тій чи іншій мірі тут присутнє, хоча і не тому вигляді, як це мені першопочатково уявлялось. Перша (о, особливо перша), шоста та одинадцята новели зрезонували зі мною найбільше. Це саме той  тип малої прози, який я люблю - чуттєва, багата на інтонації, відтінки емоцій та пронизана тонкою ниткою щемливої меланхолії. (А, може, справа просто в тому, що вони про кохання, і це наразі відгукується мені найбільшим болем). А от із "історичними", чи б то пак із новелами в історичному обрамленні трохи не склалось (так, саме це завадило мені… Развернуть 

Оценка Tati_Bo:  5  
Варто читати, аби не повторювати помилок минулого.

Мене цікавила Греція і магія подорожей, але мої очікування щодо цієї книги не справдилися. Проте я знайшла дещо інше, заради чого і варто було її прочитати.

︎Кордон розмежовує не тільки країни й людей, він ділить також епохи, минуле і майбутнє.

І ось чого було багато у тексті! - Минулого! Воно там усюди: на сербському мосту, у румунський картинній галереї, біля меморіала на Косовому полі, на вулицях Придністров'я, ба навіть в грецькій таверні (ну так - Греція теж промелькнула, але немов хвіст комети - швидко і майже непомітно).

Коли мені було десять, і ми з батьками жили у гуртожитку, я постійно виходила з кімнати, коли вмикався телевізор - настільки я не любила слухати новини. Але Любка своєю книгою повернув мене до подій тогодення. Бомбардування Югославії, розподіл земель, розстріл… Развернуть 

Оценка livingoblivion:  4  
Нестандартна фантастика
Якщо ви плануєте купувати цю книгу, то вам варто знати, що жанр в якому вона написана - дуже специфічний, бо розраховувати на звичайну лінійну розповідь не варто. Це - збірник з 13 історій, в більшості з яких дуже заплутаний хід подій, купа прихованого змісту і натяків, а також завжди відкритий фінал. Сама ідея дуже заплутана, адже між оповідями є зв’язки, для розгадування яких знадобиться багато часу і мало хто буде настільки зацікавлений, щоб цим займатись. Загалом твори мені сподобались. Деякі з моїх фаворитів - святковий обід, каїрський експресс і глибокий напівсон, але, як то кажуть, кожному своє. Якщо шукаєте чогось подібного, то я чув про ще одну збірку фантастики від українських авторів - «Багряні Ночі, Брама». Сам не читав, але планую і до того ж, анотації досить схожі.

Развернуть 
1 2 3 4 5 ...